Одного погожого літнього дня у гості до Даринки і Олега прийшли і приїхали їхні родичі. У тітки Олі було двоє синів, молодший з них - Івасик - щойно почав повзати, а в дядька Володі маленька донечка Іринка, що навіть поки що не сиділа.
Даринка взяла на себе роль Іринчиної няньки. Вона гралася з крихіткою і веселила її. За це маленька Іра дарувала сестричці свою усмішку.

Якось на вихідних, коли була хороша погода, і на небі світило привітне й ще тепле сонечко, Тетянка разом з батьками рушила на прогулянку до парку.
Він був досить близько, тому маленькі ніжки спішили туди пішки. Мама з татусем ледь встигали за своєю крихіткою.
Очі Тетянки світилися радістю, бо вона дуже сильно любила гуляти в парку.

По землі лісами й полями ходила Осінь.

Одного холодного осіннього дня на небі відпочивала одн-однісінька хмара.

Але вона була дуже великою і аж сивою. Та й дуже важкою, бо вже кілька тижнів літала по небу, збираючи окремі краплинки та маленькі хмаринки. Вже втомилась. От і зупинилась та й почала спостерігати за землею.

У дівчинки Даринки був молодший братик Олежик.
Малюк лише недавно навчився ходити, і матрьошки любили за ним спостерігати, бо він, коли ходив, нагадував їх.
Одного вечора в будинку роздався плач Олега.

У дівчинки Даринки був молодший братик Олежик.
Малюк лише недавно навчився ходити, і матрьошки любили за ним спостерігати, бо він, коли ходив, нагадував їх.