У однієї маленької дівчинки була власна посудка. Оленка мала свої тарілочки, ложечки з вилочками, а ще кружечки.
Весь посуд був різнокольоровий: тарілочки жовтенькі, виделки помаранчеві, ложечки рожеві і чашечки були блакитними.
Та було дещо у всіх однакове - гарненький їжачок, що прикрашав дно тарілок, бік кружечок і ручку ложок з виделками.
Дівчинка дуже любила їсти зі свого посуду.

У дворі одного багатоповерхового будинку була велика і чиста пісочниця.

Навколо саме розпочалась справжня весна: зійшов сніг і дерева стали вкриватися маленькими листочками. Сонечко гріло все більше і пісочок у пісочниці висох.

В будинку жило мало дітлахів, які б гралися там.

Іграшковий майстер знову взявся до роботи.
Цього разу він вирішив зробити заводного літачка, який вмів би літати.
Пів ночі пропрацював майстер над своїм творінням.
Нарешті літачок був готовий. Сам він був яскравого жовтого кольору з блакитними віконцями, звідки виглядали пасажири. Спереду у великому вікні сиділи пілоти. На крилах та хвості були червоні смужки.

Тепле літечко закінчувалось. Ведмежа Бурий вже навчилося ловити рибу і досхочу наїлося ягід.
А, ще кожного дня воно грається зі своїми друзями: їжачком Колючим, зайчиком Вухатим і білочкою Рудою.
Всі вони зустрічались на великій лісовій галявині.
Там росла травичка для Вухастика, ягоди для Бурого і Колючого, а біля галявини достигали шишки для Рудої.

На землю повільно спускався останній літній вечір.
Сонечко так сильно не хотіло прощатися зі своїм великим другом Літом, що вирішило затриматися на небі трішечки довше і помилуватися синьою гладдю ріки та пахощами садів, де дозрівали яблука і груші.