Зійшли сніги, що вкривали поле зимою.
Починається весна.
Вибираються зі своїх нірок польові миші. Вони йдуть шукати собі їжу. Добре, що на сусідніх грядках кілька днів назад посіяли зернові. Є чим поласувати.
А того тижня на дальніх грядках садили картоплю. Гей, колорадські жуки, нумо ласувати! І сонні після довгої сплячки жуки марширують по полю у вказаному напрямку.

Зранку у лісі стало все білим, випав перший сніг.
Заєць ще вчора був сірий, а прокинувся білосніжним.
Ведмідь з їжаком впали у зимову сплячку, білочки сидять по своїх дуплах і гризуть зібрані за літо і осінь горішки і шишки.
А маленькі зайченята з білочками зібралися на галявині, Вони вирішили погратися в сніжки і зліпити снігову бабу.

Жило на світі Сонечко.
Світило воно людям на землю, приносило їм тепло і затишок, дарувало радість.
Так тривало дуже довго, але якось Сонечко помітило, що люди не радіють йому, бо звикли і стали байдужими.
Тому сонечко надумало сховатися. За високими горами і глибоким морем воно збудувало собі домівку. Сонечко зайшло додому і вирішило з неї не виходити.

Жило у лісі лисенятко. Таке воно було миле, що батьки не могли йому ні в чому відмовити.
Якось купили вони своєму малюку кульочок цукерок.
Пішло лисеня гуляти, а всі свої багатства з собою взяло.

Жило десь на світі маленьке кошеня.
Мама його дуже любила, лагідно носила його з місця на місце, годувала та заспокоювала, коли малюк чогось боявся.
Але одного разу кішка пішла на полювання і не повернулась. Спочатку кошеня чекало маму вдома, але коли сильно зголодніло, вирішило пошукати її.
Малюк блукав вулицями, жалібно нявчав. але мама не озивалась.