Маленький слоник жив з мамою.
Як і всі малюки він любив гуляти та гратись.
А ще він любив казки, котрі кожного вечора йому розповідала мамуся.
Мама говорила малюкові, що слони бояться мишей, і в його уяві вимальовувався великий та грізний звір.

Життя лісу вже досить давно було одноманітним.
Звірі почали сумувати, тому вирішили влаштувати свято.
Всі активно готувались.
Звірята вибрали галявину, на якій пройдуть урочисті заходи, зробили там столи, які прикрасили листям та квітами; Ведмідь приніс велику бочку меду, Заєць приніс капусту та моркву, Їжачок на спині приволік гору яблук., а білочка з комори витягла мішок з горіхами.

Одного ранку небо було пасмурним.
Коли сонечко прокинулось, воно сказало хмаркам:
-- Люди цілу ніч були без сонячного тепла, та ще йшов дощик. Їм треба зігрітися. Не могли б ви піти в іінше місце?

Наступив теплий літній вечір.
Анютка з мамою малювали, а коли закінчили, мама подивилась на годинник і сказала:
-- Йдемо митися і пити молоко.
Коли дівчинка випила теплого молочка з медом і помила ніжки і ручки,личко і шийку і почистила зубки, то почула:
-- Маленьким діткам треба лягати спатки.
Крихітка відповіла:
-- А я не хочу.
Матуся взяла її на ручки і принесла до вікна.

У нірці на полі жило мишеня.
Воно було дуже проворним. І тому мама, старалась не залишати малюка без нагляду, щоб він нічого не накоїв.
Одного разу мишенятко хотіло гратись, а мама-миша займалась домашніми справами, тому малятко залишилось біля неї.
Спочатку матуся запропонувала у вигляді гри миття посуду: щоб мишеня носило їй брудні ложки і виделки з столу, а відносило на місце чисті.