Оля була маленькою дівчинкою років чотирьох.

Вона дуже любила гуляти на вулиці.

У неї було дві подружки, з якими вона каталась на гойдалках, гралась у хованки та варила їсти у пісочниці.

Але Галя і Маринка похали влітку на море, тому Оля ходила гуляти сама.

Одного теплого дня вона вийшла на вулицю раніше.

Одного разу, коли гарно світило сонечко.

У однієї дівчинки було відкрите віконечко.

Сюди заглядали промінчики. Вони побачили засмучену дівчинку, яка щось малювала. Вона захворіла, тому змушена була кілька днів посидіти вдома. Тому й сумувала.

Одному промінчику стало шкода цю крихітку з сірими очима і він вирішив її розвеселити.

Маленький м'ячик Попригунчик з'явився на світ у іграшковій майстерні.
Там було так тепло і затишно. Лагідно світила лампа зі стелі, а довкола крутились лялечки у музичних скриньках, плакали недоглянуті пупси, бігали плюшеві ведмежатка.
А в куточку у кріслі спав задоволений своєю роботою і втомлений майстер.
Завтра у містечку, де всі вони жили, мав відбутися ярмарок.

На великому дереві високо на гілці висів вулик. Кожного ранку звідти вилітав рій, вони збирались по квітковий пилок.
Бджоли розлітались у різні боки.
Молоденьа бджілка, яка вперше вилетіла за межі вулика, ще не знала, куди їй летіти. Вона піднялась високо в небо і звідти побачила незвичайну красу.

Сонечко вже прокинулось. Воно освітило своїм промінням землю, залишаючи на полі золотий відблиск.
Півень з різнобарвним хвостиком злетів на ворота і прокричав "Ку-ку-рі-ку".
Почали прокидатися мешканці стайні. Квочка розбудила своїх курчаток.
-- Прокидайтеся, соньки, ходімо травичку поскубемо.
Малюки один за одним побігли за матір'ю.
Корова лагідно лизнула телятко:
-- Пора снідати.