Сонечко вже прокинулось. Воно освітило своїм промінням землю, залишаючи на полі золотий відблиск.
Півень з різнобарвним хвостиком злетів на ворота і прокричав "Ку-ку-рі-ку".
Почали прокидатися мешканці стайні. Квочка розбудила своїх курчаток.
-- Прокидайтеся, соньки, ходімо травичку поскубемо.
Малюки один за одним побігли за матір'ю.
Корова лагідно лизнула телятко:
-- Пора снідати.

У великому мурашнику жила малесенька мурашка.
Вона лише недавно народилась, тому все їй було цікаво.
Спочатку мурашка дослідила свій мурашник. Вона дивилась, чим займаються дорослі, і намагалась їм допомогти. Але це завжди оберталось чимось розбитим чи поломаним.

Зійшли сніги, що вкривали поле зимою.
Починається весна.
Вибираються зі своїх нірок польові миші. Вони йдуть шукати собі їжу. Добре, що на сусідніх грядках кілька днів назад посіяли зернові. Є чим поласувати.
А того тижня на дальніх грядках садили картоплю. Гей, колорадські жуки, нумо ласувати! І сонні після довгої сплячки жуки марширують по полю у вказаному напрямку.

Зранку у лісі стало все білим, випав перший сніг.
Заєць ще вчора був сірий, а прокинувся білосніжним.
Ведмідь з їжаком впали у зимову сплячку, білочки сидять по своїх дуплах і гризуть зібрані за літо і осінь горішки і шишки.
А маленькі зайченята з білочками зібралися на галявині, Вони вирішили погратися в сніжки і зліпити снігову бабу.

Жило на світі Сонечко.
Світило воно людям на землю, приносило їм тепло і затишок, дарувало радість.
Так тривало дуже довго, але якось Сонечко помітило, що люди не радіють йому, бо звикли і стали байдужими.
Тому сонечко надумало сховатися. За високими горами і глибоким морем воно збудувало собі домівку. Сонечко зайшло додому і вирішило з неї не виходити.