По землі лісами й полями ходила Осінь.

Одного холодного осіннього дня на небі відпочивала одн-однісінька хмара.

Але вона була дуже великою і аж сивою. Та й дуже важкою, бо вже кілька тижнів літала по небу, збираючи окремі краплинки та маленькі хмаринки. Вже втомилась. От і зупинилась та й почала спостерігати за землею.

У дівчинки Даринки був молодший братик Олежик.
Малюк лише недавно навчився ходити, і матрьошки любили за ним спостерігати, бо він, коли ходив, нагадував їх.
Одного вечора в будинку роздався плач Олега.

У дівчинки Даринки був молодший братик Олежик.
Малюк лише недавно навчився ходити, і матрьошки любили за ним спостерігати, бо він, коли ходив, нагадував їх.

У гості до середньої сестри Осені, що поки що господарювала на землі, якось з самого ранку прийшла її старша сестра. Це була стара і біла Зима.
По дорозі, де вона йшла, калюжі за ніч перетворилися на лід, а дерева, що росли по обидва боки, вкрились тоненьким шаром інею.

Маленький козлик з кожним днем ставав все дорослішим.