Минуло кілька днів з того часу, як домовичок залишався сам з Мишком та Софійкою.
Цього разу ввечері очікували багато гостей.
Відвідувачі принесли дітям кілька нових іграшок і малята сиділи у вітальні на підлозі й гралися подарунками.
Час минув швидко, Михайлик почав сонно потирати оченята.
Господиня пішла годувати донечку й синочка.
Миколка попрямував за ними на кухню.

Пройшло вже кілька днів, як домовичок жив у новому домі.
Спочатку господарі уважно спостерігали за маленьким рудим Миколкою.
Але вже на наступний день звикли до доброго домовичка, який намагався всім допомогти.
Якось тато пішов на роботу, а мамі терміново потрібно було збігати до магазину.
Так Миколка вперше залишився сам з дітьми.

Свою першу ніч у новому домі домовичок провів сам.
Він знайшов собі маленьке покривальце, яке постелив у комірчині, що ховалась під сходами, і після прочитання казочки про пригоди овочів пішов спати.
І, хоча комірка була маленькою, а Миколка спав прямо на підлозі, він добре виспався.
А вранці руденький прокинувся від якогось шуму.

Миколка ще перед сном вирішив оглянути своє нове помешкання.
Він спочатку пройшовся по кімнатах, що розташовувались внизу.
У вітальні був гарний м'який диван перед великим каміном.
- Можна буде гарно грітися зимовими вечорами, - тихо промовив домовичок.
А побачивши велику книжкову шафу, додав:
- З цікавою книжкою в руках.

На вулиці вже потроху холоднішало.
Листя на деревах з кожним днем ставало жовтішим, а з хмаринок все частіше падав дощ, не легенько накрапав тепленькими краплинами, як влітку, а й справді падав, важкими краплями розбиваючись об асфальт.
Ластівки вже потроху збиралися відлітати в теплі краї.