Восьминіг розглядав дивні кулі, які впали до океану. Вони набралися води, але не лягли на дно. Замість цього плавали у воді, як риби.
Одного разу він підіймався на поверхню і бачив на небі місяць, а за ним ще один.
Тоді бабуся казала, що то планета.
Може, їй надоїло висіти вгорі і вона вирішила скупатися? І кілька подруг прихопила.
Восьминіг вирішив перевірити це і піднявся на поверхню.

Жив на світі слон. Сіренький і маленький, якщо порівняти його з іншими. Він любив дивитися на вечірнє небо. Тут можна знайти між сяючих зірок корону царя, та й самого лева, змію, лебедя.
Слон мріяв колись знайти дуже високу драбину, щоб піднятися туди і дістати найяскравішу зірку. Адже іноді, коли всі великі слони вже заснули, йому буває самотньо. Зірочка би стала його другом...

Жив на світі маленький павучок.
Його домівка була такою непримітною, а ліс настільки знайомий, що малюк мріяв, поставивши ложку після сніданку на стіл, поїхати машиною подорожувати.
Коли він розповів про це батькам, вони охоче погодились:
-- На березі моря живе чайка, яку я кілька років тому з павутиння витяг, -- додав тато.

Бджілка летіла додому. Вона несла увесь пилок, що зібрала за день, тому політ видавався важким.
"Треба їй допомогти," -- подумав вітерець.
Але Північний Вітер не вмів дути легенько.
Тому Бджілка за вітром долетіла аж до океану.
Крильця втомилися. Комашка почала опускатися. І побачила на хвилях Китеня.
-- Допоможи мені, будь ласка.

За воротами ховався садок.
Мімоза і магнолія підіймалися над невеличким парканом. Гортензія випустила кілька листочків назовні, щоб бачити світ.
А от брунії, гомфрені, протеї і кніфофії було достатньо розповідей.
Вони затишно почувалися на крихітних клумбах, які відвела їм господиня.
Господинею цього саду була Біла Мишка.