З найстарішого львівського будинку йшов дим. Через комин він ледь-ледь просочувався, пускаючи в блакитне небо пухнасті пончики.
Зате через відчинені кватирки диму йшло набагато більше.

Одного осіннього вечора на містечко несподівано насунулись сутінки.
Мешканці повмикали світло, зробили собі чай чи какао. Взяли до рук ігри, іграшки чи книжки.
А тим часом на вулиці подув сильний вітер, з сивої хмари, яку в дрімоті вітер залишив над містом від запаху чаїв почулося чхання.
Маленька Емма виглянула у вікно і побачила першу в своєму житті сніжинку.
-- Мамо, мамо, дивись!

А ви знаєте, що десь існує Країна Горобців?
Так, так. Вона є.
І живуть там пташки, хоч маленькі, але дуже працьовиті: зерно сіять і збирають. Зернятка у борошно камінцями розтирають, паляниці печуть і кашу варять.
І, щоб було веселіше працювати, пісні співають.
Поруч з горобцями жили ворони. Дивилися вони на своїх веселих сусідів, і заздрість закралася в їхні серця.

А ви знаєте, що десь існує Країна Горобців?
Так, так. Вона є.
І живуть там пташки, хоч маленькі, але дуже працьовиті: зерно сіять і збирають. Зернятка у борошно камінцями розтирають, паляниці печуть і кашу варять.
І, щоб було веселіше працювати, пісні співають.
Поруч з горобцями жили ворони. Дивилися вони на своїх веселих сусідів, і заздрість закралася в їхні серця.

Якось вранці Локкі вийшов на город і злякався. Там нічого не було, окрім жовтогарячих гарбузів.
Їхнє листя трохи пожовкло і поскручувалось.
Кроленя злякалося, що гарбузам просто не вистачає води.
Воно вхопило мамину стару лійку, що колись була рожевою, але, крім носа і ручки більше нічого про це не нагадувало.