У довіднику, який він витягнув, все було на місці. Зверху назва. Під нею малюнок з короткими замітками про колір квітів та розмір рослини. Іноді окремо вимальовувалися й плоди, щоб не сплутати їх ні з якими іншими.
І лише після тоді подавалися відомості, де росте, яка користь від неї, як заготовляти чи готувати цілющі настоянки.

Тишко обережно ступив лапою на білий, холодний сніг.
Він не любив снігу. Який нормальний кіт може любити це мокре покривало, що вкриває зимою землю.
Та нині слід перебороти свій страх, бо там, за хвірткою, його чекає Маркіза. Біленька кішечка з блакитними очима. Каже, що очі їй від бабусі дісталися. І понад сьогодні відправила йому послання з горобцем Цвінем.

ЇЯкось тривожно було їжачку перед дверима до садочку. І незрозуміло. Там його чекав новий світ.
Він притис сильніше до себе м'якеньку Гусінь, пошиту бабусею.
Мама міцно стиснула крихітну долоньку:
- Все буде добре.
За порогом було настільки захоплююче, що переживання розтанули, як ранковий туман.
До новенького прибігли Зай і Білка - друзі-сусіди.

Того року була пізня весна, а погода так швидко змінювалася з сонячної на дощ з градом, з затишшя до ураганного вітру, що лісові мешканці геть розгубилися.
Так і застудилась мама-кроля, коли бігала на галявину за соковитою травою для своїх кроленят. Чхає й кашляє вона.
Вухастики маленькі зібралися купкою і думають, чим їй допомогти.
Старший Білохвостик сказав:
- Треба малина і мед.

Єнотик П'єр поспішав. Ось-ось він вирушить у свою першу самостійну подорож, без батьків. Тільки зі своїм товаришем, котиком Філіпом.
Спочатку П'єр і сам боявся. Як це він без батьків мандруватиме. Але друг його заспокоїв.