Поллі взяла до лапок ручку.
- Мамо, а навіщо писати.
- Щоб краще запам'ятати всі букви.
- Але я їх знаю.
- Щоб запам'ятати всі правила, де який знак ставиться. А ще, щоб звільнити твою уяву.
- Тоді я краще малюватиму, - не вгамовувалось кроленя.
- Сонечко, завдяки малюнку ти покажеш кольорову картинку. А на письмі її можна доповнити запахами, звуками, смаками та переживаннями.

Пінгвінята До і Репоспішали до крижини. Там їх вже давно чекали батьки та інші малюки.
Останні саме мали показати, чому навчилися за півроку у школі пінгвінячого танцю.
Звісно, що маленькі пінгвінчики відпрацьовували окремі па вже давно. Але увесь танець їм сьогодні доведеться танцювати вперше. Ще й парами.
До і Ре вибігли до всіх і побачили, що їм залишилося місце лише посередині.

До свят залишалося все менше часу.
Гномик Тихий заліз на табуретку, витяг свої друковані скарби і задумався.
"Що б сьогодні почитати? Цю вже читав разів зо сто. Ця спить поруч вже рік. Навіть напам'ять казку знаю. Треба щось новеньке."
Він поклав книжки на столик і помчав до свого дідуся в бібліотеку.
- Дідусю! А яку я ще книжку не читав?

З димаря високо в небо підіймався дим. Це домовичок Поль передавав послання своєму братові Жюлю.
Вони обоє залишилися жити в одному місті, але їхні будинки знаходилися на різних околицях.
Тому найшвидшим способом повідомити новини був димар.
У їхньої мами завтра іменини. Десять років тому старенька перебралася жити в село неподалік. І щороку в день народження вона чекала синів до себе.

Якось їжачок Коль вирішив попустувати.
Він вибрався з нори на узліссі і побіг до найближчого села.
Там забрався у курник, влігся клубочком у сідало і задумав налякати півня. Та Голосистий побачив гостя і вирішив його провчити.