З запізненням до дня "Дякую"
Невеличка замальовка, звісно ж :)
Того ранку єнотик Гостроносик прокинувся раніше. Він тихенько вийшов з дому, щоб взяти зібрані учора корінці і помити їх.
Поки повернувся, прокинулась матуся:
-- Дякую, мій рідний.
Малюк прибрав швиденько жовте листя, яке заніс вітер через відчинене вікно прямо в улюблене крісло бабусі.
-- Дякую, -- сказала вона.

Вранці кіт Чорнилко вийшов на полювання. Головне, не пустити в дім мишу. Але та була хитра і пробралася через щілину в стіні.
Кіт не переживав. Він залишив у кожній кімнаті по кошеняті.
І, хоч це були лише іграшки, мишка так злякалася, що більше до Чорнилка і його дому не підходила.

©Марія Солтис-Смирнова

Їжачок Коль страшенно боявся висоти. Адже жив він під пеньком, збирав ягоди та гриби на землі.
І про небо взагалі не думав.
Поки сильний вітер не вирвав з-під скелі орлине гніздо. І біля їжачка не приземлилося орлятко.
Саме Коль заспокоїв пташеня і разом з ним шукав батьків.
А Гострозорик пообіцяв його покатати, як виросте.

У одному королівстві, в далекому лісі, жили два маленькі дракони: блакитний Крижинка і його братик, червоний Вогник.
Якось взимку, коли все довкола вкрилося сніговою ковдрою, вони ганяли наввипередки. І не помітили, як вилетіли зі своєї звичної території.
З високої вежі замку їх побачила принцеса. Вона все життя мріяла знайти драконів, а всі довкола говорили, що їх не існує.

На соняшниковому полі вранці починалася метушня. Знизу бігали мурахи, повзала гусінь. На квіти зліталися оси, бджоли та метелики.
Ось на одного соняха скраю враз сіли три крилаті красені.
- Нумо змагатися. Хто перший поле перелетить, - запропонував Блакитний, як небо.
- Та ще й сідаючи на кожну квіточку, - уточнив Жовтий, що майже зливався з пелюстками.