Був погожий осінній день, коли мама попросила Оксанку зібрати з городу моркву.
Дівчинка взяла сапку, щоб було легше, і пішла на грядку.
Поки смикала, до городу пристрибали двоє зайченят. Вони з сумом дивилися, як їх їжу Оксаночка викопує собі. Дівча вгледіло гостей, взяло кілька морквин і дуже обережно підійшло до вухастиків. Ще й капустинку зірвало по дорозі:
- Це вам!

Одного ранку, коли гусачок Пушок виглянув з-під маминого крила, то побачив, що з неба йшов дощ.
Великі краплі вкрили і кущі смородини, і листя горіха, котилися по даху собачої буди та білому паркану вниз, щоб злитися в калюжі.
- Нам доведеться сидіти тут? - спитав Пушок.
- Ні, лише зачекаємо, поки дощик стане менший, тоді підемо калюжі міряти, - засміялася гуска-мама у відповідь.

До лісу прийшла осінь. Вона позолотила липи і клени, граби та дуби.
Лисеня вийшло з нори і дуже цьому здивувалося.
Ліс був такого ж забарвлення, як і він.
- Ура, тепер мене зайці не побачать!
І він помчав на полювання.
Але вухані все одно лисеня чули здалеку. Та й втікали швидко.
Після кількох годин біганини хахекане лисеня повернулося додому голодним.
Але тут вже мама зварила обід.

З запізненням до дня "Дякую"
Невеличка замальовка, звісно ж :)
Того ранку єнотик Гостроносик прокинувся раніше. Він тихенько вийшов з дому, щоб взяти зібрані учора корінці і помити їх.
Поки повернувся, прокинулась матуся:
-- Дякую, мій рідний.
Малюк прибрав швиденько жовте листя, яке заніс вітер через відчинене вікно прямо в улюблене крісло бабусі.
-- Дякую, -- сказала вона.

Вранці кіт Чорнилко вийшов на полювання. Головне, не пустити в дім мишу. Але та була хитра і пробралася через щілину в стіні.
Кіт не переживав. Він залишив у кожній кімнаті по кошеняті.
І, хоч це були лише іграшки, мишка так злякалася, що більше до Чорнилка і його дому не підходила.

©Марія Солтис-Смирнова