Якось восени, коли мама-ведмедиця наказала Михасю готуватися до сну, ведмежа залізло у ліжечко і спостерігало за зірками на небі.
Воно так мріяло опинитися десь у космосі серед зірок.
- Ну, привіт, мале, - наче проблимала найяскравіша зірочка у вишині.
- Знаємо, знаємо ми твоє бажання, - додала її сусідка. - І виконаємо його.
Повз неї почала падати дрібна зірочка.

Якось вийшов Рак зі своєї схованки на дні ставка і заплутався клешнею у дірявому пакеті.
Дивиться, а довкола ще кілька плавають.
Упіймав їх і вже думав десь глибоко закопати, як побачив молодого Окуня під прозорим ковпаком банки.
Припідняв край горловини і звільнив полоненого.
- З того боку теж сміття купа, - забідкався Окунь. - Навіть бите скло є.

Якось жук-рогач залетів у село.
Найстарша Муха влаштовувала іменини на задньому подвір'ї закинутої садиби.
Тож Рогач зірвав найсвіжішу квітку і летів туди.
Бджоли подарували іменинниці велику банку меду.
А наш гість за квіткою її не помітив і впав.
Виліз він звідти увесь медовий.
- Що це за солодкий король до нас прибув?
Але медова троянда стала для комах найвишуканішою стравою.

Білченя Стрибчик сидів на пеньку.
Він вже зібрав геть усі опеньки довкола і мріяв про якусь гру.
Але навкруги вже все набридло рудому веселуну. Хвоя і листя були надто важкими, а битися паличками-шпагами не було з ким.
Навіть лісова бібліотека вже не вабила, бо всі книжки звідти Стрибчик прочитав.
Та що це? Під кущем він помітив маленький олівець і біля нього невеличкий блокнот.

Вийшов якось Їжачок з нірки. Бачить, метелик летить. Швидко побіг за ним. Неначе знав, що до ягідок приведе.
Дивиться, а між кущами чорниці Зайченя ховається.
- Ти чого? - питає.
- Тут вовк поруч гуляє. Він вже кілька днів на мене полює.
- Я його зараз провчу, щоб беззахисних зайців не їв.
Скрутився Їжачок калачиком і покотився у той бік, звідки почув дуже тихі кроки.