Хом'як Хома вийшов зі своєї затишної нірки і не впізнав ні далекий зелено-чорний ліс, ні поле. Все засипало білим пухнастим снігом.
Гризун злякався: "У мене й запасів на зиму не вистачить. Що робити?"
Ще кілька днів тому йому мишка Польовка казала, що перебереться ближче до села, бо сніг близько -- хвостик мерзне.
А він її висміяв.

Гном-садівник Дзвоник вийшов вранці з хатинки-пенька. Він перевірив, чи не розквітла ще чайна троянда, з якої сушив пелюстки до чаю і варив солодке варення. Та ні. Мабуть, ще не час, бо лише густо майоріли нарциси та тюльпани.
Ось над блакитними очками пролісків промайнув метелик.
-- Щось ти цього року рано свою троянду виглядаєш. Я ще й кульбабок-сонечок не зустрічав навіть.

Жив біля поля з льоном маленький ховрашок.
Якось восени, коли ворухив він на пошуки їжі, несподівано знайшов пачку печива.
І таке воно було смачне, що гризун тільки його й гриз. Невеличкими порціями. Так цього печива вистачило малому на всю зиму. А всі знайомі прозвали ховрашка Печеньком.
От прийшла весна.
Не залишилося на полі ні сніжинки, а у пачці з-під печива жодної крихти.

Напівпрозорий привид замку сидів біля руїн вежі.
Він давно вже покаявся у своїх вчинках. Але волі так і не отримав.
Скільки туристів бачив до цього часу? Стільки ж історію свого злочину чув...
-- Розказували мені колись лісові гноми, що знають вони таємницю, як звільнити Привида від прокляття, -- почув він пташині голоси якось на світанку серед дерев.

Того ранку ніхто не передчував біди. Хохуля Хомка прокинулася разом з сонцем і побігла шукати щось на сніданок, радіючи теплим промінням. Скоро травичка знову зазеленіє, розцвітуть квіти.
"А поки можна торішні зернята пошукати".
Ось піднялися в небо пташки. Хто пісню заспівати, а хто в пошуках їжі, залишивши гніздечка з крихітними пташенятами.