Якось вранці Локкі вийшов на город і злякався. Там нічого не було, окрім жовтогарячих гарбузів.
Їхнє листя трохи пожовкло і поскручувалось.
Кроленя злякалося, що гарбузам просто не вистачає води.
Воно вхопило мамину стару лійку, що колись була рожевою, але, крім носа і ручки більше нічого про це не нагадувало.

Локкі, Поллі і Доллі вийшли на вулицю. Після тижневого дощу на небі з'явилось сонце.
Кроленята попрямували до лісового ставка. Сіли на мостику. І, наче вперше подивились на свій рідний ліс. Зелені сосни і ялинки виглядали по літньому поруч з червонувато-жовтими кленами, золотистокосими берізками і бронзовими дубками.

ДоброДій прокинувся у чудовому настрої, адже сьогодні його чекає нове завдання.
Він поїде до будинку, де живуть діти: дівчатка і хлопчики, більші і менші. І ДоброДій буде з ними гратися.

Тимур сидів на дивані, впершись у подушку. Поки мама з сестрою чарували на кухні з полуничним тортом (назва якось на "ф" починається), він хотів подивитися на комп'ютнрі відео про дельфінів.
Хлопчик натикнув кнопку...
І опинився по той бік екрану.
Спочатку він забігав по полю з ромашками і маками, яке було заставкою маминого робочого столу.

Почалися літні канікули. Совеня Пуг сиділо на відрі і гризло кусень сухаря, яке ще вчора було свіжим хлібом.
Перед ним сиділа мишка Сірушка. Вона любила приходити ввечері в гості і розказувати малому казки.
-- Розкажи мені якусь неправду. Літню неправду.
-- Високо в горах влітку лежить сніг. Там він ніколи не тане.
-- Як? Дійсно? -- спитало совеня.