Поллі захворіла, адже на вулиці три дні накрапав холодний дощ і в її гумовики затекла вода.
Вона лежала у ліжку і сумувала.
-- Чого тобі хочеться найбільше? -- спитала сестричку Доллі.
-- Солодкої сонячної кукурудзи, -- прошепотіла хвора.
Сестричка згадала, що якось весною Сорока принесла зернят на лісовий город. Можливо, там є кукурудза.

-- Ти повільний, як равлик! -- чулося звідусіль. Та так часто, що навіть снитися Равлику почало.
"Треба щось з цим робити," -- подумав він і вирішив схитрувати.
Завтра Равлику терміново треба було бути в селі -- там на ставку качки змагання влаштовували, а його попросили суддею побути. Повзти ж цілу ніч хто захоче!
Лис Хитрун щовечора туди на полювання та й жив він поруч.

З найстарішого львівського будинку йшов дим. Через комин він ледь-ледь просочувався, пускаючи в блакитне небо пухнасті пончики.
Зате через відчинені кватирки диму йшло набагато більше.

Одного осіннього вечора на містечко несподівано насунулись сутінки.
Мешканці повмикали світло, зробили собі чай чи какао. Взяли до рук ігри, іграшки чи книжки.
А тим часом на вулиці подув сильний вітер, з сивої хмари, яку в дрімоті вітер залишив над містом від запаху чаїв почулося чхання.
Маленька Емма виглянула у вікно і побачила першу в своєму житті сніжинку.
-- Мамо, мамо, дивись!

А ви знаєте, що десь існує Країна Горобців?
Так, так. Вона є.
І живуть там пташки, хоч маленькі, але дуже працьовиті: зерно сіять і збирають. Зернятка у борошно камінцями розтирають, паляниці печуть і кашу варять.
І, щоб було веселіше працювати, пісні співають.
Поруч з горобцями жили ворони. Дивилися вони на своїх веселих сусідів, і заздрість закралася в їхні серця.