Якось до Лева прийшов Рак:
-- Ваша величносте, допоможіть. Щука Зубата постійно руйнує мою хату.
Наказав Лев привести Щуку. Але вартові прийшли ні з чим:
-- Щука жити без води не може. Та й ніг не має.
Дав Лев вартовим відро:
-- Принесіть мені Щуку. Якщо не погодиться прибути на суд, вижену її з озера. І в річці полювати не дозволю.
Щука у відрі сиділа тихо-тихо:

Їжачок Голочка подумки повернквся у літо. Галасливе літо в селі, сповнене квохканням курей та гелготанням гусей. Ранковим "Ку-ку-рі-ку" Голосистого горлечка і "Му" Ласуні, коли вона заходила додому після пасовиська.
Одного ранку вітер перекинув через паркан аркуш паперу, білий, з затертими і погнутими краями.
Сусідка-сорока заглянула через голови кицьки і їжачка, кількох курок і індика:

Їжачок вийшов зранку за поріг. Пора обновити собі листя і мох, принести глиці на ліжко.
Та у небі летіло щось надзвичайне. Довгувата куля червоного кольору зі стрічкою, як малинка.
"Рожева, здається, чи малинова," -- спробував пригадати назву кольору їжачок.
Поки згадував, пустотливий вітер закинув кулю на дерево. Вона зачепилась за соснову голочку:
-- Пффффф!
І почала спускатися.

Шість місяців. Саме стільки Їжачок Голочка провів у селі, спостерігаючи за курками і гусками.
Шість місяців він разом з кицькою їв м'ясо і пив молоко.
Шість місяців він не був удома.
Але, мабуть, пора.
З кожним днем з дерев злітає все більше листя. Ночі стають холодніші (Бік корівки Ласуні наче й теплий, але Голочка все рівно мерзне).
Голочка підійшов до Свинки Хнюньки:

Кульбабка дивилася на небо. Спочатку по ній пропливала хмарина, схожа на ложку. Біленька і легенька, як її насінинки з пушинками-парашутиками.
Та подув вітру приніс грізну сиву хмару. Різко потемніло і стало дуже холодно.
"Мабуть, сніг піде," -- подумала квіточка і закрила свої пелюстки, ховаючись від негоди.
Коли дощ вщух, а небо осяяло тепле літнє сонечко, кульбабка розкрила личко.