Одного разу я, мала, залізла до бабусі на коліна.
Вона гладила мене по кострубатій косі і розказувала історію:
-- Це було так давно, що мало хто й пригадає. Серед степу широкого розляглося село. Та люди в ньому жили злі і непривітні. Тільки за себе й дбали, нікому не допомагали.

З запізненням до дня "Дякую"
Невеличка замальовка, звісно ж :)
Того ранку єнотик Гостроносик прокинувся раніше. Він тихенько вийшов з дому, щоб взяти зібрані учора корінці і помити їх.
Поки повернувся, прокинулась матуся:
-- Дякую, мій рідний.
Малюк прибрав швиденько жовте листя, яке заніс вітер через відчинене вікно прямо в улюблене крісло бабусі.
-- Дякую, -- сказала вона.

За вікном несподівано світліло.
Сова Ухха, котра щойно прилетіла з нічного полювання, охороняла останні зірки, котрі ще не згасли.
Тільки Різдвяна Велика Зірка ще залишалася на небі, не поспішаючи зникати.
Вона привітала ранкових колядників-снігурів. А тоді заглянула у вікно Вуханя.
Кроленя якраз прокинулось. Його переповнювали незвичні почуття.
"Сьогодні ж Різдво," -- подумав він.

Поллі захворіла, адже на вулиці три дні накрапав холодний дощ і в її гумовики затекла вода.
Вона лежала у ліжку і сумувала.
-- Чого тобі хочеться найбільше? -- спитала сестричку Доллі.
-- Солодкої сонячної кукурудзи, -- прошепотіла хвора.
Сестричка згадала, що якось весною Сорока принесла зернят на лісовий город. Можливо, там є кукурудза.

-- Ти повільний, як равлик! -- чулося звідусіль. Та так часто, що навіть снитися Равлику почало.
"Треба щось з цим робити," -- подумав він і вирішив схитрувати.
Завтра Равлику терміново треба було бути в селі -- там на ставку качки змагання влаштовували, а його попросили суддею побути. Повзти ж цілу ніч хто захоче!
Лис Хитрун щовечора туди на полювання та й жив він поруч.