Поки мама готувала сніданок, Рудько ганяв м'ячика. Той покотився і збив улюблену мамину вазу.
Щоб уникнути дрібних скелець, малюк розвернувся, щоб утекти, але послизнувся на калюжі і, впавши, збив стільця. Стілець впав разом з скатертинкою зі столу, мисочкою меду і тарілкою печива.
На стукіт прибігла мама:
-- Що тут коїться?! Ти цілий, Рудько?

Пінгінятко Отті розглядало листівку. Там були намальовані справжні дерева, вкриті крихітними рожевими квіточками. І під деревом стояла хатинка, попри яку цвіли тюльпани.
На листівці біля малюнка переливалась "ВЕСНА".
А зі зворотнього боку ведмедик Мілкі написав: "У нас почається літо, не мерзни, приїжджай!"

Серед поля спав старий Вітряк.
Його вже так давно покинули господарі, що й не згадаєш. У стінах утворилися щілини. Спочатку туди заглядали миші, щоб знайти і поласувати зернятами, але пшеничні та житні зерна швидко скінчилися.
Залишився Вітряк сам.
Зима вкрила землю білим снігом, вітер співав колискових, розгойдуючи крила і повертаючи покинутого в час, коли він був потрібний.

Якось відправила мама-ведмедиця своїх синочків Бурого і Солодколапого до лісу по ягоди на пиріг.
Дивляться вони, а на галявині яблунька зі стиглими плодами. Зірвали ведмедики кілька яблучок в поклали до кошика.
Неподалік зібрали жменю соковитої лісової суниці.
Та, як підійшли до малинника, сталася біда.
Бурий всі ягідки клав до яблук та суниць, а Солодколапого до рота.

Камінець виник на дорозі геть несподівано. Мишеня не встигло звернути, перечепилось через перешкоду і впало. Коли піднялося, метелик вже зник
З-за кутка будинку ліниво виглянув кіт Плямка, побачив Сірячка і чкурнув мерщій до здобичі.
Довелося малому ховатися додому.
Таза кілька хвилин дзвіночок повідомив про те, що прийшли гості. До нірки поважно зайшов хом'ячок Пух.