Шість місяців. Саме стільки Їжачок Голочка провів у селі, спостерігаючи за курками і гусками.
Шість місяців він разом з кицькою їв м'ясо і пив молоко.
Шість місяців він не був удома.
Але, мабуть, пора.
З кожним днем з дерев злітає все більше листя. Ночі стають холодніші (Бік корівки Ласуні наче й теплий, але Голочка все рівно мерзне).
Голочка підійшов до Свинки Хнюньки:

Кульбабка дивилася на небо. Спочатку по ній пропливала хмарина, схожа на ложку. Біленька і легенька, як її насінинки з пушинками-парашутиками.
Та подув вітру приніс грізну сиву хмару. Різко потемніло і стало дуже холодно.
"Мабуть, сніг піде," -- подумала квіточка і закрила свої пелюстки, ховаючись від негоди.
Коли дощ вщух, а небо осяяло тепле літнє сонечко, кульбабка розкрила личко.

Восьминіг розглядав дивні кулі, які впали до океану. Вони набралися води, але не лягли на дно. Замість цього плавали у воді, як риби.
Одного разу він підіймався на поверхню і бачив на небі місяць, а за ним ще один.
Тоді бабуся казала, що то планета.
Може, їй надоїло висіти вгорі і вона вирішила скупатися? І кілька подруг прихопила.
Восьминіг вирішив перевірити це і піднявся на поверхню.

Жив на світі слон. Сіренький і маленький, якщо порівняти його з іншими. Він любив дивитися на вечірнє небо. Тут можна знайти між сяючих зірок корону царя, та й самого лева, змію, лебедя.
Слон мріяв колись знайти дуже високу драбину, щоб піднятися туди і дістати найяскравішу зірку. Адже іноді, коли всі великі слони вже заснули, йому буває самотньо. Зірочка би стала його другом...

Жив на світі маленький павучок.
Його домівка була такою непримітною, а ліс настільки знайомий, що малюк мріяв, поставивши ложку після сніданку на стіл, поїхати машиною подорожувати.
Коли він розповів про це батькам, вони охоче погодились:
-- На березі моря живе чайка, яку я кілька років тому з павутиння витяг, -- додав тато.