Ведмежа Ласунчик гуляло по лісі.
Раптом воно наступило на щось незвичне. На лапі залишилась фіолетово-синя пляма, яка ще й смачно пахла.
- Сніданок, - зрадів малий і почав шукати серед листя ягідки.
Чорні, з синім відливом чорниці сховалися то тут, то там.
Але за кілька хвилин задоволений і ситий Ласунчик повертався додому.
Мама-ведмедиця спочатку недовірливо глянула в бік ведмедика.

Лама за день втомилася. Вона вела важкі кошики і тепер хотіла перепочити.
Спіткнулась раз, вдруге. І господар помітив.
Він звів її зі стежини. І на галявині поруч повів багаття.
Поки Лама повечеряла соковитою травмою, господар заварив собі кави, а для своєї улюблениці налив у миску свіжої води.
Тоді обоє сіли біля вогнища і спостерігали, як летять вгору іскринки.

Далеко-далеко на Півночі, де лютують вітри, а літо таке коротке, що не встигаєш й кліпнути, жив Олень..
Одного разу, коли вже вся земля була вкрита пухкою ковдрою снігу, він знайшов не замерзлий ставок.
Олень нагнувся і напився. Та його довгі роги теж намокли.
Коли він підняв голову, з обох її боків стікала вода.
Але мороз швидко перетворив її на бурульки.

Мишко сидів на ґанку і дивився, як крізь крони дерев пробивається сонце. Один з промінців упав на квітку ромашки біля ніг гномика. І туди ж сіла смугаста бджілка.
- Глянь, мамусю, яка краса, - сказав малий, коли вона прийшла його кликати до столу.
- Хоч бери й малюй.
- А це як?
- Ну що ж, обід півгодини почекає.
Матуся зайшла до хатинки і за хвилю повернулася з якоюсь коробкою.

Василинка прийшла за школи.
Вона навчалася вже аж у третьому класі, була старанною ученицею. І сьогодні на неї чекав її перший самостійний проект. Поки батьки на роботі, вони дозволили доні покористуватися домашнім комп'ютером, щоб знайти матеріал.
Тому дівчинка, прихопивши тарілку з розігрітим обідом пішла до татового столу, де лежав ноутбук.