- Мамо, а ти знаєш, де живе Дід Мороз?
- Звісно. На Півночі.
Мама-білочка обняла білченя Непосидьку.
- А для чого тобі?
- Треба листа віднести. Я ж був чесним увесь рік. Та сорока-поштарка захворіла.
- Не переживай. Поклади листа на віконечко, а сам лягай спати. Північний вітер донесе його куди слід.

Біле ведмежа Вушко блукало льодовиком, на якому жило.
Вітру не було, вгорі сяяли зірки і вигравало північне сяйво.
У цей бік Вушко ще не потрапляло.
І тут воно побачило щось надзвичайне. На краю, майже над водою росло дерево. Зараз, зимою, воно було без жодного листочка.
А постійні вітри похилили стовбур так низько, що нижні гілки поркалися снігу.
Ведмежа зраділо, що знайшло щось нове.

Сорока сиділа у гнізді.
Сьогодні вона вийняла зі сховку всі свої скарби. Ось стрічечка, яку вона знайшла на березі. А це годинник, залишений кимось під сосною. Шматочок дзеркальця, принесеного з міста, намисто, що колись ще бабуся поцупила на ринку. Кілька блискучих монеток, підібраних на тротуарах.
Тільки щось тут бракує.
"Радості," - білобока перестала радіти скарбам.

Совеня підбігло до мами:
- Матусю, там на вулиці сніг! Нумо гуляти!
- Зачекай. От нову казку допишу і полетимо.
Малюк підійшов до віконця і дивився, як падали сніжинки донизу.
Ось і сусідня гілка вкрилася пухнастою ковдрою. Зелена глиця побіліла, як і усе довкола...
Хмари наче висіяли всі сніжинки і з легкістю полетіли кудись.
Окраєць місяця зачепився за гілку вгорі.
Але що це?

Зелена Гусеничка за літо добре підросла.
Соковита травичка і росяна водичка, квітковий пилок і солодка малина з полуницею цьому допомагали.
Тепер вона сиділа на яблунці і спостерігала, як разом з вітром з дерева падають червонуваті листочки. А, іноді, цілі яблучка.
- Пора плести кокон, - сказала їй подруга Гуся.
І поповзла в невеличку щілинку між гілок.