Мишеня сиділоло в нірці. Його кликала на вулицю Качечка, крякаючи вранці:"смачненькі зернятка для усіх маляток". У хлів по молоко корівка, що мукала тричі на день: "Я вже йду, молочко несу! Хто молоко п'є, той здоровим буде. У поле пісня жайворонка: "Здрастуй, сонечко ясне, Здрастуй, жито золоте, день новий прийшов до нас, Прокидатися вже час".
Але мама обіймала міцно і просила:

Її надули, коли на вулиці падав дощ. Такий сильний, що спочатку Кулька з вітрини не бачила на вулиці нікого і нічого.
Потім краплі на вікні зменшилися, шум трішки стих, а Кулька побачила яскраві парасольки над поодинокими гуляками.
Ось вітерець струсив з клена лишню воду. Разом з краплями падав і багряний Листочок. Він зачепився за шибку і на кілька хвилин затримався навпроти зеленої Кульки.

Того вечора ріжок місяця наче ховався в тумані.
Мандрівники дивились на зорі і місяць, на ялинки і сосни, поки все не зникло у сивому тумані.
Ще й попереду звідкись взявся стрімкий струмок. - Пора влаштовуватись на нічліг.

Кроленя Безстрашко вирушив у подорож. Він тримав лапку в кишені плаща, де причаївся равлик Шусть.
Кроленя стрибали лісовою стежкою, доки шлях не перекрив стрімкий струмок.
- Як же ми переберемося на той бік? - кроленя подивилось на товариша.
- Ти ж безстрашний. По камінцях перестрибувати будемо.
- Добре. Тільки тримайся міцно.
"Стриб-стриб-стриб!" І обоє вже залишили струмок позаду.

Одного ранку кроленя Ух прокинувся від того, що вітер відчинив вікно у його кімнату.
Малюк думав вже зачинити вікно і лягти знову в ліжечко, але, підійшовши до підвіконня, завмер.
Звідти пахло яблуками. Солодкими і соковитими, якраз такими, з яких матуся пече смачний пиріг.