Того дня щось явно змінилось.
Руданка - невеличка жвава киця, ім'я якої перекликалося з кольором шубки - зайшла поміж грядки далі, ніж завжди. Жовті та багряні квіти залишились позаду, а з ними і метелики, бджоли та якісь жуки.
На голому городі стояли великі кошики. Люди, господарі та гості, махали руками, періодично щось кидаючи до кошиків.

Цю історію розповіла мені маленька зелена Жабка, що жила у саду біля гарного палацу. Вона відправила до мене Листа.
"Однієї зоряної ночі Принцеса, що жила в палаці, ніяк не могла заснути. Десь ще чулись цвіркуни, далі - ледь чутне квакання жабок. У темному небі мерехтіли мільйони зірок. А ріжок місяця вийшов з-за обрію, час від часу любуючись собою в озері чи ставку.

Рано-вранці Мишка вийшла у поле. З іншого боку жили її друзі - ховрашок і борсучок на узліссі.
Але як без гостинця йти!
Стала вона роздивлятися, що можна назбирати. Та й побачила гриби - бліді, на тоненьких ніжках.
"Хтось казав, що після дощу смачні гриби ростуть," - подумала сіроманка і зірвала одного гриба.
У блакитному небі сонечко піднялося вже високо, припікаючи землю.

Чарівна паличка маленької Феєчки нетерпляче лежала у ручках.
Пальчики то легко її поглажували, то стискали дуже сильно.
-Зараз я виконаю перше бажання! Начаклую свої перші чари! Може, це буде гарна рибка в акваріумі?
Феєчка змахнула Паличкою. І перед нею з'явився клубочок ниток.
- Треба ще голочку, - сказала Феєчка і махнула вдруге.
Але замість голочки з'явився Їжачок.

Небо вкрила темна перина ночі.
Коник тихенько у конюшні їв вечірнє яблуко.
Йому зовсім не хотілося спати, він любив спостерігати за зірками.
Раптом небо затягнуло хмарами, заблимали блискавки, загуркотів грім...
А під ногами коника опинився Павучок.
- Друже, рятуй, боюся! - зарепетував крихітка при наступній громовиці.
Він піднявся по гриві і сховався за вухом.
Коник заспівав: