Мишко поспішав. Він геть спізнювався на іменини свого друга Тимка.
А батьки обіцяли імениннику і гостям великий сюрприз.
Як годиться, спочатку Тимко отримав подарунок від Мишка, потім разом зайшли до вітальні.
А там надував повітряні кульки...
- Це хто? - спитався гномик друга.
- Клоун.
- А чого лице розмальоване? Перука? Ще й ніс червоний?
- Не знаю.
Хлопчики-гномики сіли зручніше.

Маленький гномик Мишко прогулювався містом.
Раптом він побачив надзвичайну вітрину. Хатинки, потяги і автобуси, звірята і навіть люди ховалися за склом. Маленька і таке гарна країна. Малюк придивився, а то все льодяники. І дерева були також з кольорових льодяників.
- Хочеш стати справжнім цукерочником? - спитав невеличкий гном, висунувши носа з дверей.

Це було так давно, що ніхто вже й не згадає. Коли вушка у зайчиків були короткими, наче в кота.
Одного ранку Хвостик прокинувся від того, що йому на носика впала сніжинка. Сірий зайчик відкрив оченята і побачив, як довкола змінився світ.
Сніг вкрив пожовклу траву, гілочки кущів і дерев.
- Глянь, які гарні чисті шубки, - показав Хвостик мамі, яка дрімала поруч.

Ведмежа було не лише другом, а й сусідом Їжачка.
Та одного зимового вечора, коли лапа Ведмедика випала з його рота, і солодкий сон увірвався, він відчув якийсь незнайомий запах.
Сонний прийшов до сусіда. А той теж не спить. На столі у нього велике горнятко. Звідки підіймається пара.
-Це що? -спитало Ведмежа і присунулось ближче.

Якось зимою, коли дерева у лісі вбрали білі снігові шапки і губки, Лісовичок вирішив почастувати звірят гарячим какао з домашнім печивом. Пташки теж осторонь не залишились - печиво й какао зимою - це ж найкращий подарунок до свят.
Але у день, коли гості зібралися біля сосни, де жив Лісовичок, піднявся такий сильний вітер, що частування перенесли до хатинки.