Гномик Мишко прочитав з батьками вже всі книжки, що були вдома.
- Пора записуватися до бібліотеки, - посміхнулась матуся.
- Завтра? - з надією спитався малюк.
- Ну, добре, - погодилась вона, цілуючи синочка перед сном.
Ранок поцілував промінчиком Мишка у носика. Гномик хутко піднявся, вмився і побіг снідати.

Того ранку гномик прокинувся, як тільки почало світати. Він глянув на порожню подушку тата і швидеько почав збиратися.
Вибіг за двері. Та й забувся, куди біг.
Старий двірник Тарас ніс граблі та мітлу на плечі.
Ось він підійшов до лавки біля зупинки, поклав усі свої скарби, одягнув грубі робочі рукавиці і почав збирати залишені кимось газети.
"Це ж я забув їх додому занести!"

Жили у лісі п'ятеро веселих ведмежат.
Разом гралися, рибку ловили. Разом і гуляти ходили.
Якось Ласунчик запропонував:
- А давайте підемо на ягідну галявинку. Думаю, там ягідки вже доспіли.
- Ходімо, ходімо, - підтримав Пустун.
Він вже побіг у бік галявини, коли ззаду почулося:
-Зачекайте. А чи знаєте ви, які ягідки можна їсти? - спитала Пушинка.

Мишко поспішав. Він геть спізнювався на іменини свого друга Тимка.
А батьки обіцяли імениннику і гостям великий сюрприз.
Як годиться, спочатку Тимко отримав подарунок від Мишка, потім разом зайшли до вітальні.
А там надував повітряні кульки...
- Це хто? - спитався гномик друга.
- Клоун.
- А чого лице розмальоване? Перука? Ще й ніс червоний?
- Не знаю.
Хлопчики-гномики сіли зручніше.

Маленький гномик Мишко прогулювався містом.
Раптом він побачив надзвичайну вітрину. Хатинки, потяги і автобуси, звірята і навіть люди ховалися за склом. Маленька і таке гарна країна. Малюк придивився, а то все льодяники. І дерева були також з кольорових льодяників.
- Хочеш стати справжнім цукерочником? - спитав невеличкий гном, висунувши носа з дверей.