Мишко сидів на ґанку і дивився, як крізь крони дерев пробивається сонце. Один з промінців упав на квітку ромашки біля ніг гномика. І туди ж сіла смугаста бджілка.
- Глянь, мамусю, яка краса, - сказав малий, коли вона прийшла його кликати до столу.
- Хоч бери й малюй.
- А це як?
- Ну що ж, обід півгодини почекає.
Матуся зайшла до хатинки і за хвилю повернулася з якоюсь коробкою.

Василинка прийшла за школи.
Вона навчалася вже аж у третьому класі, була старанною ученицею. І сьогодні на неї чекав її перший самостійний проект. Поки батьки на роботі, вони дозволили доні покористуватися домашнім комп'ютером, щоб знайти матеріал.
Тому дівчинка, прихопивши тарілку з розігрітим обідом пішла до татового столу, де лежав ноутбук.

Гномик Мишко прочитав з батьками вже всі книжки, що були вдома.
- Пора записуватися до бібліотеки, - посміхнулась матуся.
- Завтра? - з надією спитався малюк.
- Ну, добре, - погодилась вона, цілуючи синочка перед сном.
Ранок поцілував промінчиком Мишка у носика. Гномик хутко піднявся, вмився і побіг снідати.

Того ранку гномик прокинувся, як тільки почало світати. Він глянув на порожню подушку тата і швидеько почав збиратися.
Вибіг за двері. Та й забувся, куди біг.
Старий двірник Тарас ніс граблі та мітлу на плечі.
Ось він підійшов до лавки біля зупинки, поклав усі свої скарби, одягнув грубі робочі рукавиці і почав збирати залишені кимось газети.
"Це ж я забув їх додому занести!"

Жили у лісі п'ятеро веселих ведмежат.
Разом гралися, рибку ловили. Разом і гуляти ходили.
Якось Ласунчик запропонував:
- А давайте підемо на ягідну галявинку. Думаю, там ягідки вже доспіли.
- Ходімо, ходімо, - підтримав Пустун.
Він вже побіг у бік галявини, коли ззаду почулося:
-Зачекайте. А чи знаєте ви, які ягідки можна їсти? - спитала Пушинка.