Одного разу Мишко забрів аж за містечко.
Робити було нічого, батьки займалися своїми дорослими справами, а гномик вирушив на звичну прогулянку.
Там собачка, там метелик, а ось і білочка... Так і опинився за крайньою хатиною.
Глянув, яма збоку якась. Поруч іще одна. І біля неї навколішках хтось стоїть.
Зігнувся і щось вибирає.
Мишко підійшов ближче і заглядає:
- А що це ви робите?

Білочка Анні перебиралася з гілки на гілку, поспішаючи до комори.
Раптом внизу вона побачила щось зелене. Воно зовсім не було схоже на траву, тому Анні спустилася.
То була велика шкарлупа. Вірніше, її частина.
- Цікаво, від чого вона?
Білочка зазирнула всередину, прислухаючись. Пахло ніби горіхом. Але з незнайомими нотками. - Великий горішок.

Жив на світі незвичайний метелик. Його крильця здалеку блищали місячним дужками. А ближче до середини мерегтіли зірочки.
Та Метелика мріяв про сонце. Він кілька разів навіть спробував до нього летіти. Але бракувало сил.
Одного разу вітер заніс Метелика у незнайомі досі краї. Малюк побачив поруч жовте поле.

У синьому морі жив маленький синій Кит. І, як всі дітки, любив він пустувати.
Найбільше задоволення йому приносило випускання фонтану на поверхні моря.
- Твій фонтан - великий синій гриб, - казала мама.
- А що таке гриб?
- Скоро дізнаєшся. Ми за кілька днів дістанемось острова з грибами.
Малюк зрадів і чекав зустрічі з ними...

Одного разу Поросятко прокинулося з думкою, що воно зовсім не хоче бути товстеньким.
"От би бути схожим на зайчика". Та стрибнути так, як зайчик, Поросятко не змогло.
"Може, мені пощастить стати пташкою?" - подумав малюк і замахів попередніми ратичками.
Та й тут дива не сталося.
Побачив він прямо перед носом моркву.
"Хочу мати такий гострий носик, як у моркви!" - зраділо Поросятко.