Принцеса чайної церемонії
Одного разу принцеса Золотоволоска, яка проживала в Ліліпутії, запросила до себе на чаювання кілька подруг.
Коли вони прийшли, то побачили не звичайні стільці, а пнрнвернуті велетенські чашки, які стояли на блюдечках. -- Добре, що стіл залишився нормальним, - засміялась Фіалка.
-- І чайник, -- додала Піонія. -- А ще чай.

Того року була пізня весна, а погода так швидко змінювалася з сонячної на дощ з градом, з затишшя до ураганного вітру, що лісові мешканці геть розгубилися.
Так і застудилась мама-кроля, коли бігала на галявину за соковитою травою для своїх кроленят. Чхає й кашляє вона.
Вухастики маленькі зібралися купкою і думають, чим їй допомогти.
Старший Білохвостик сказав:
- Треба малина і мед.

Одного разу Білий Король зібрався на прогулянку.
Брати свою свиту, пішаків, він не хотів.
Відправив лише Слона-офіцера у розвідку і під прикриттям вірного Коня вирушив у мандри.
Тільки раптом їх оточили чорні пішаки.
Слон, як справжній військовий, почав захищати Короля.
Кінь теж кількох розігнав.
Та їхньої хоробрості не вистачило на всіх.
Довелося Королю зі Слоном і Конем утікати.

Жила собі маленька павучиха Павлуся.
Та така вона була мале, що ще навіть павутинку робити не могла.
Вчили її мама й тато, вчили дідусь і бабуся. Навіть братики з сестричками вчили, а в Павлусі нічого не виходить.
Їй краще спуститися по татовій павутинці з дому і досліджувати то кущик, то травичку поруч.

Їжачок Коль прокинувся з думкою, що добре було б трохи помандрувати. Адже, крім рідного лічу він ще нічого не бачив.
Попрощався з мамою, татусем. А, коли настала черга сестрички Голочки, та подарувала йому тендітну блакитну квіточку:
-- Візьми її. Щоразу, як дивитимешся, згадуй нашу сім’ю. Повертайся поскоріше.