Чарівна паличка маленької Феєчки нетерпляче лежала у ручках.
Пальчики то легко її поглажували, то стискали дуже сильно.
-Зараз я виконаю перше бажання! Начаклую свої перші чари! Може, це буде гарна рибка в акваріумі?
Феєчка змахнула Паличкою. І перед нею з'явився клубочок ниток.
- Треба ще голочку, - сказала Феєчка і махнула вдруге.
Але замість голочки з'явився Їжачок.

Небо вкрила темна перина ночі.
Коник тихенько у конюшні їв вечірнє яблуко.
Йому зовсім не хотілося спати, він любив спостерігати за зірками.
Раптом небо затягнуло хмарами, заблимали блискавки, загуркотів грім...
А під ногами коника опинився Павучок.
- Друже, рятуй, боюся! - зарепетував крихітка при наступній громовиці.
Він піднявся по гриві і сховався за вухом.
Коник заспівав:

Серед зеленого лісу жив маленький Привид. Всі, хто його бачив, спочатку скрикували "Ох!". Але, як тільки він починав грати на своєму роялі, "ох" перетворювався на "ух".
Ця історія розпочалася взимку. Тоді, коли всю землю вкривав сніг, а барвисті метелики бачили солодкі сни.
До лісу приїхала машина. Звідти вийшла пані у гарному капелюшку. Вона тримала на руках свого Кота.

Того року була пізня весна, а погода так швидко змінювалася з сонячної на дощ з градом, з затишшя до ураганного вітру, що лісові мешканці геть розгубилися.
Так і застудилась мама-кроля, коли бігала на галявину за соковитою травою для своїх кроленят. Чхає й кашляє вона.
Вухастики маленькі зібралися купкою і думають, чим їй допомогти.
Старший Білохвостик сказав:
- Треба малина і мед.

Якраз за парканом росла велика ялинка.
Білячок час від часу стрибав з паркану на гілки, вибирався на верхівку і дивився вдалечінь. Десь там на полі жив його друг Мишастик.
Відтоді, як похолодало, а пожовклу траву вночі вибілював сріблястий іній, мишеня з поля перебралось до сараю.
Там і солома для кубельця, і корова з козою, щоб свіжим молоком напоїти.