Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло
warning: Creating default object from empty value in /usr/local/www/talesworld/www-root/modules/taxonomy/taxonomy.pages.inc on line 33.
Одного літнього дня, коли сонечко лагідно зігрівало омиту дощем землю на узліссі з'явився вітерець.
Він був такий маленький і легенький, що нікому не приносив нічого, крім задоволення.
Одного літнього дня сонечко ліниво вийшло з-за обрію і почало свою ходу по небу.
Вночі падав дощ, тому земля була вкрита маленькими й великими калюжами.
Сонечко вирішило подивитись на своє відображення у воді. Але світило воно так яскраво, що у воді, крім світла, нічого не побачило. І від цього яскравого світла сонечко кілька хвилин нічого не могло бачити.
Іграшковий майстер зробив дерев'яного коника-качалку. Зі справжньою гривою й хвостом.
Розмалював іграшку коричневою фарбою і прикріпив на спині сідло. Тільки грива і хвіст залишилися світлими. Очі у коника були дуже великими і блакитними, як небо. А в розкритого рота майстер вставив механізм, щоб коник іржав. Не забув він і про вуздечку.
Іграшковий майстер зробив дзигу.
Вона була не звичайною. Та міг змінюватись день на ніч. А карета з Сніговою королевою мчала і по засніженому лісу, й по малесенькому містечку, де буяла весна, і по літньому полю, на якому розсипались різнокольорові квіти. Та найцікавішим був осінній парк, де кружляло пожовкле листя.
Задоволений своєю роботою майстер довго милувався дзигою.