Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло

У лісі було дуже тихо. Темні дерева сонно похитували гілками в такт вітру, який дув дуже легенько, щоб не розбудити нікого й нічого.

Та в цей час на горизонті з'явилась темна хмара, яка швидко закрила всі зірочки і сховала сріблястий ріжок місяця.

Вона трохи розгнівалась на землю, бо її вітер ганяв по небу, а внизу все мирно спало.

Неподалік містечка, де жила маленька Тетянка з батьками, текла невеличка річечка.
Дівчинка інколи на вихідних гуляла біля неї з татом та мамою.
Ті вихідні також були погожими: на небі помітні були лише поодинокі хмарини, яскраво світило осіннє сонечко; вітер, який кілька днів несамовито літав у цих краях, підіймаючи опале листя і купи пилу нарешті й собі зробив вихідний.

Якось на вихідних, коли була хороша погода, і на небі світило привітне й ще тепле сонечко, Тетянка разом з батьками рушила на прогулянку до парку.
Він був досить близько, тому маленькі ніжки спішили туди пішки. Мама з татусем ледь встигали за своєю крихіткою.
Очі Тетянки світилися радістю, бо вона дуже сильно любила гуляти в парку.

По землі лісами й полями ходила Осінь.

Одного холодного осіннього дня на небі відпочивала одн-однісінька хмара.

Але вона була дуже великою і аж сивою. Та й дуже важкою, бо вже кілька тижнів літала по небу, збираючи окремі краплинки та маленькі хмаринки. Вже втомилась. От і зупинилась та й почала спостерігати за землею.