Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло

Була пізня зимова ніч.
Перед святом хмаринки щедро посипали земля сріблястим снігом, а морозець старався, щоб його малюнки на шибках були неперевершеними.
В теплих оселях люди вбирали ялинки дощиком та різнобарвними кульками, клали на стіл цукерки і мандарини.
І в кожне вікно заглядали діти. Всі чекали його.

У Зими був вірний помічник - Мороз.
Це не той, що носить дітям подарунки на Новий Рік - старенького біла Зима давно відправила на відпочинок, взявши замість нього на службу онука.
А той молодий та й ледачий: то забуде річку кригою скувати чи інеєм дерева вкрити, або й шибки на вікнах розмалювати.
Зима кілька днів терпіла, а потім каже:

У маленькому містечку, де був великий і гарний парк, а ще безліч магазинів, і по дорозі там їздило багато машин, жив хлопчик.
Збоку могло здатися, що це звичайний хлопчик. Його коліна часто бували розбиті, на ногах були синці.
"Та у всіх вони є!" - подумаєте ви.
Але це не так.
Микола, так звали хлопчика, був страшенно неуважним. Він оббивав навіть вдома всі пороги та кути.

Одного осіннього ранку, коли дерева вже майже втратили листя, а руді білочки, що жили у міському парку саме вийшли на пошуки їжі, якась пташка рознесла новину:
- До нас гості! Йде так багато людей. І гостинці несуть.
"Знову здурять. Прийшли з пустими руками. Так їм ще й попозуй," - подумала одна руденька, гріючись у власному дуплі.

У блакитному озері, що ховалось в затишку зеленого лісу жило багато рибок.
Бички, карасі і плотва спокійно вживалися між собою.
А на дні у сонячні дні вилізали погрітися раки.
Ввечері ж було далеко чути жаб'ячий концерт.