Звірята, Природа, Іграшки, Оля, Оленка, Тетянка, Феї, гноми і домовички, Свято Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень, Людські якості, Меблі, Математика, Наше тіло

Якось вдень, коли іграшковий майстер шукав у своєму робочому столі оченята для м’якенького тигренятка, його руки відшукали ще кілька дзвоників,що мелодійно привітались з умільцем:
 Дзень-дзелень!!!
Іграшковий майстер знову опустив руку в шухляду,і за пальцями звідти викотились різнобарвні намистинки.

Одного ранку в іграшковій майстерні почалася метушня.
Майстер замість того, щоб зібрати іграшки і віднести їх на базар, хутко одягнувся і вийшов за двері.
Спочатку іграшки трішки спантеличились.
Потім зраділи, адже можна погратися. Ляльки відразу влаштували собі танці, а машинки з солдатиками вишикувались, як на параді, звірята почали в цирк гратися.
Але умілець до вечора не повернувся.

У майстерні іграшкового майстра в найдальшому і найтемнішому куточку вже дуже давно жила неваляшка.
Та, от лишенько, у неї не було лиця.
Просто майстер не встиг його намалювати перед тим, як іграшка впала.
Але за роботою умілець цього відразу не помітив.
Та й вдача у неваляшки була тиха. Іграшка сором'язливо слухала ігри інших мешканців майстерні, але сама не виходила.

Біля одної великої річки було велике болото.
І щороку навесні, коли річка виходила з берегів, болото ставало все більшим.
Навіть яскраве літнє сонечко не могло його висушити, бо болото ховалось серед високих верб, скраю нього ріс очерет, а воду від сонця ховало латаття.
А серед цього болота жили жаби.
Ні-ні. Не такі страшні.
Просто зелені кумедні жаби, які дуже сильно любили музику.

Зовсім поруч з охайним селом у невеликому ліску, де кремезні дуби вклонялись тендітним берізкам, де ліщина приятелювала з сусідкою горобиною, а зелені ялинки вночі любили погомоніти під спів вітру, жили їжаки.
Одного ранку, коли їжаки прокинулись, вони не впізнали рідного лісу: ягоди на калині і горобині налилися червоним, листя дубу і липи з зеленого стало жовтим або червоним.