Коли Любочка підросла, їй купили гарненького дерев'яного столика, бо дівчинка дуже любила малювати.
Столик був простенький, без будь-яких малюнків.
Дівчинка підсовувала до нього свій улюблений червоний стілець, брала воскові олівчики, які їй вже давно купила матуся, гарний альбом з намальованою русалонькою, і сідала малювати.

Тетянка дуже любила мамину сестру. І поки була в бабусі, коли тьотя приходила в гості, то вона клала крихітку спати.
Одного разу мама і бабуся дівчинки відлучились по справах, а маленька залишилась лише з тіткою.
Тетянка вважала себе вже дорослою, тому часто не хотіла лягати спати вдень.
Та тьотя запропонувала перевірити, чи спить улюблений зайчик.

Тетянка з самого малечка не любила соски-пустушки.
Вона так ними плювалась, що батьки не змогли привчити маленьку до "антикричалки".
От тільки після року, коли почали лізти бокові зуби, дівчинка почала брати сосочку. Ні, щоб не посмоктати, а просто, щоб почесати болючі ясна. Вона її гризла і навіть кусала.
Одного разу, коли всі були у бабусі, Тетянка знайшла аж дві сосочки.

Коли Любочка тільки навчилась саменька ходити, їй купили кріселко. Таке симпатичне - червоненьке з підлокітниками. Та й з жовтим намальованим курчатком.
Дівчинці воно дуже подобалось. Вона намагалась всюди тягати кріселко за собою.

У маленької дівчинки Любочки було нове ліжечко.
Крихітці так подобалось, коли її колисали.
Але з кожним днем маленька хотіла колисатися все сильніше. Без цього навіть заснути не могла.
Але ліжечко цього не любило. Йому подобалось, коли Любочка просто лежала чи спала. А постійні колихання втомлювали ліжечко. Його механізми почали стиратися і скрипіти.