Якось у вихідний, коли у місті був базарний день, а Тетянці потрібно було купити нову сорочечку, вона за батьками у колясочці поїхала на ринок.
Календар ще показував січень, але на небі яскраво світило сонечко, а по дорозі текли струмочки, які ще кілька днів назад були білим снігом, що так голосно хрустів під ногами.

Олівчики все ще були у ручках Любочки, коли вона звернула свою увагу на шафу, що стояла в кутку кімнати.
Вона була досить світлою, щоб малюнки на ній можна було бачити, а одну дверцю навіть прикрашало дзеркало.
Саме його у першу чергу почала розмальовувати крихітка. Вірніше, як їй здавалось, вона розфарбовувала себе.

Однієї теплої весни скраю міського парку крізь землю проросло нове деревце.
Воно якось не привернуло великої уваги в упорядників парку чи ті просто вирішили дозволити маленькому пагінчику рости далі.
Згодом на тоненькій гілочці з'явилось кілька листочків. Це росла горобина.

Коли Любочка підросла, їй купили гарненького дерев'яного столика, бо дівчинка дуже любила малювати.
Столик був простенький, без будь-яких малюнків.
Дівчинка підсовувала до нього свій улюблений червоний стілець, брала воскові олівчики, які їй вже давно купила матуся, гарний альбом з намальованою русалонькою, і сідала малювати.

Тетянка дуже любила мамину сестру. І поки була в бабусі, коли тьотя приходила в гості, то вона клала крихітку спати.
Одного разу мама і бабуся дівчинки відлучились по справах, а маленька залишилась лише з тіткою.
Тетянка вважала себе вже дорослою, тому часто не хотіла лягати спати вдень.
Та тьотя запропонувала перевірити, чи спить улюблений зайчик.