У старому і дуже великому лісі, де жило багато різних тварин, а дерева у спекотний день перетворювались на велетенські парасольки, що не пропускали промінчики вниз.
І лише на галявинах, де дерев не було, яскраво світило сонечко, даруючи лісовим мешканцям своє тепло.
От біля однієї великої галявини ріс старий дуб, але він ще залишався могутнім деревом.

У маленької дівчинки Ларочки було дуже багато книжечок.
Вона ще не вміла читати, але з радістю їх гортала, роздивляючись яскраві малюнки зі звірятами, машинками, рибками, овочами і фруктами.
От тільки не вистачало маленькій терпіння довго їх гортати.

Якось у вихідний, коли у місті був базарний день, а Тетянці потрібно було купити нову сорочечку, вона за батьками у колясочці поїхала на ринок.
Календар ще показував січень, але на небі яскраво світило сонечко, а по дорозі текли струмочки, які ще кілька днів назад були білим снігом, що так голосно хрустів під ногами.

Олівчики все ще були у ручках Любочки, коли вона звернула свою увагу на шафу, що стояла в кутку кімнати.
Вона була досить світлою, щоб малюнки на ній можна було бачити, а одну дверцю навіть прикрашало дзеркало.
Саме його у першу чергу почала розмальовувати крихітка. Вірніше, як їй здавалось, вона розфарбовувала себе.

Однієї теплої весни скраю міського парку крізь землю проросло нове деревце.
Воно якось не привернуло великої уваги в упорядників парку чи ті просто вирішили дозволити маленькому пагінчику рости далі.
Згодом на тоненькій гілочці з'явилось кілька листочків. Це росла горобина.