Тетянка з самого малечка не любила соски-пустушки.
Вона так ними плювалась, що батьки не змогли привчити маленьку до "антикричалки".
От тільки після року, коли почали лізти бокові зуби, дівчинка почала брати сосочку. Ні, щоб не посмоктати, а просто, щоб почесати болючі ясна. Вона її гризла і навіть кусала.
Одного разу, коли всі були у бабусі, Тетянка знайшла аж дві сосочки.

Коли Любочка тільки навчилась саменька ходити, їй купили кріселко. Таке симпатичне - червоненьке з підлокітниками. Та й з жовтим намальованим курчатком.
Дівчинці воно дуже подобалось. Вона намагалась всюди тягати кріселко за собою.

У маленької дівчинки Любочки було нове ліжечко.
Крихітці так подобалось, коли її колисали.
Але з кожним днем маленька хотіла колисатися все сильніше. Без цього навіть заснути не могла.
Але ліжечко цього не любило. Йому подобалось, коли Любочка просто лежала чи спала. А постійні колихання втомлювали ліжечко. Його механізми почали стиратися і скрипіти.

Якось до бабусі прийшли двоюрідні братики Даринки.
Хлопчики жили неподалік, тому частина їхніх іграшок перебувала у бабусі. Спеціально для них дідусь змайстрував великий ящик.
Молодший братик Івасик відразу ж побіг у комірку, де лежав ящик з іграшками. Малюк шукав свій барабан з паличками. Він перевернув цілий ящик, але свого музичного інструмента не побачив.

Коли Тетянка була у бабусі, одного дня дівчинку повезли гуляти на саночках до лісу.
Татко і мамка по черзі везли свою крихітку. Дівчинка загрібала сніг рученятами, затягнутими в червоні рукавички. Зовсім скоро вони стали схожими на якісь дивні їжачки. Батьки весело сміялись, стряхуючи залишки снігу.
- Так і ручки стануть мокрими, -- казала мама.
- Сухенькі, - відповідала маленька.