У одного маленького хлопчика зовсім недавно з'явилися зуби.
Але з кожним місяцем їх ставало все більше, а малюк не знав, що їх треба чистити.
Та й матуся, яка бігла вранці на роботу, а синочка залишала на бабусю, про це чомусь забувала.
Багато справ у неї було.
От якось, коли хлопчик прокинувся дуже рано, він побачив, як тато з матусею чистили зуби.

Календарна зима вже позаду, але люта сива баба не хоче поступатися своїм місцем господині молоденькій зеленоокій красуні Весні, хоча та вже рушила в дорогу до будиночка володаря землі.
Та хитра Зима то заморозить річку, то засипле снігом поле, то інеєм у парку дерева покриє.
Ніяк не хоче здаватися.
От тільки молода та гожа Весна не зупиняється, а впевнено прямує вперед.

Жив собі маленький хлопчик.
А це був дуже жвавий малюк.
Але він страшенно не любив умивати лице.
А на нього і пилюка сідала, і їжа залишалась.
Мама спочатку тягла сина до умивальника силоміць.
Але їй це згодом набридло. Бо хлопчик подорослішав, тому тепер, коли вже добре бігав, утікав вранці від мами подалі.
Так продовжувалось кілька днів, а може й тижнів.
Малюк дуже любив усміхатися.

Другим містом у Країні Математиці було Цифрове містечко. А мешканців у ньому було всього лише десять.
Найстаршим був круглий Нуль. Але він був таким старим, що оселився в найдальшому будинку міста і нікуди звідти не виходив.
Інші цифри жили по периметру великої квадратної площі. Парні цифри жили з одного боку, а непарні - з другого.

На дуже далекій Півночі, де Зима панує цілий рік, і живуть там невеликі снігові люди, було Снігове містечко.
А чого снігове?
Бо більше нічого не було, з чого можна було побудувати собі домівки.
Так і жили снігові люди у хатинках зі снігу.
Та їм зовсім не було холодно.
Щоб зігрітися, вони пили тепле какао.
А вогнище палили на великій міській площі, одне для всіх.