Олівчики все ще були у ручках Любочки, коли вона звернула свою увагу на шафу, що стояла в кутку кімнати.
Вона була досить світлою, щоб малюнки на ній можна було бачити, а одну дверцю навіть прикрашало дзеркало.
Саме його у першу чергу почала розмальовувати крихітка. Вірніше, як їй здавалось, вона розфарбовувала себе.

Однієї теплої весни скраю міського парку крізь землю проросло нове деревце.
Воно якось не привернуло великої уваги в упорядників парку чи ті просто вирішили дозволити маленькому пагінчику рости далі.
Згодом на тоненькій гілочці з'явилось кілька листочків. Це росла горобина.

Коли Любочка підросла, їй купили гарненького дерев'яного столика, бо дівчинка дуже любила малювати.
Столик був простенький, без будь-яких малюнків.
Дівчинка підсовувала до нього свій улюблений червоний стілець, брала воскові олівчики, які їй вже давно купила матуся, гарний альбом з намальованою русалонькою, і сідала малювати.

Тетянка дуже любила мамину сестру. І поки була в бабусі, коли тьотя приходила в гості, то вона клала крихітку спати.
Одного разу мама і бабуся дівчинки відлучились по справах, а маленька залишилась лише з тіткою.
Тетянка вважала себе вже дорослою, тому часто не хотіла лягати спати вдень.
Та тьотя запропонувала перевірити, чи спить улюблений зайчик.

Тетянка з самого малечка не любила соски-пустушки.
Вона так ними плювалась, що батьки не змогли привчити маленьку до "антикричалки".
От тільки після року, коли почали лізти бокові зуби, дівчинка почала брати сосочку. Ні, щоб не посмоктати, а просто, щоб почесати болючі ясна. Вона її гризла і навіть кусала.
Одного разу, коли всі були у бабусі, Тетянка знайшла аж дві сосочки.