Ще один брат-гном називався Пихатий. Це тому, що він собою сильно пишався і ходив постійно з задертим носом.
Саме тому він і не виходив з дому, щоб не перечепитися ніде, бо й очі у нього вгору підняті.
Та одного разу, коли всі гноми брати вибралися на пікнік, щоб на свіжому повітрі поласувати ягодами, Пихатому довелося також йти.

Наступного дня до Сонечки у гості зібралися вже кілька шматочків пластиліну.
Щоб розсмішити дівчинку, вони спочатку склалися в гарний потяг.
У нього був синій паровозик і жовтий, червоний та зелений вагончики.
Маленький поїзд так сподобався крихітці, що вона довго спостерігала, як він їздить по столі. Аж поки не пригадала, що потяг має їздити на колії. А її ж не було!

Одного разу в маленької дівчинки з'явився пластилін.
Та крихітка б і не згадала про нього, якби одного разу мама не перебирала у шафі й не побачила яскраву коробочку.
От і вирішила вона познайомити свою донечку з пластиліном.
І почала вона з одного шматка.
Був він гарного персикового кольору.
Ось матуся й почала розповідати:

Один жвавий малюк не любив їсти.
Що тільки не вигадувала його матуся, щоб нагодувати синочка. І ямки в каші копали, і літачки з пташками до рота літали, і зайчики стрибали. Навіть потяги їздили.
А про "за маму, за тата, за брата" краще промовчати. Хлопчик при цьому навіть рота не розкривав.
Мама часто вмовляла:
- Їж, маленький, бо животик буде сваритися, і ти спати не зможеш.