Мама-сонечко казала, що вже наступило літо.
А влітку у лісі і на галявинах багато ягід.
От Крапка й вирушив на пошуки тих самих ягід.
Матуся ж забула попередити, що ягоди достигають по різному.
Та малюк все ж знайшов чим поласувати.

Вчора до Оленки у гості приходила бабуся.
Вона принесла онучці подарунок. Але мама не дозволила його відкрити - був вечір, пора спати лягати.
А сьогодні ж вихідний, у садочок іти не треба!
Тому дівчинка, щойно прокинувшись, кинулась до вітальні, де на столику лежав її подарунок.
Коли упаковка була знята, радості не було меж - бабця принесла кольоровий папір і картон.

Цього разу сонечка Крапка долетів аж до дальнього кінця лісу. Саме туди, де протікала річка.
Сонце до цього часу встигло піднятися досить високо, щоб мати змогу викупатися в прохолодній воді.
Саме це і побачив спочатку маленький Крапка. І вода так блищала, що сонечко навіть не бачило нічого довкола.
Але, коли він підлетів до самої річки, то побачив себе.

Ніколи ще маленьке сонечко не залітало так далеко.
Але сьогодні воно шукало щось нове у лісі. Те, чого ще до сих пір не бачило.
І яке було його здивування, коли він побачив багато дерев. І не звичайних, з темною корою, а білокорих. Та й листочки на цьому дереві були такі цікаві - маленькі і кругленькі.
Сонечко підлетіло ближче.

Незабаром дні стали дуже довгими і спекотними.
Крапка вилітав гуляти тільки вранці, коли сонечко ще не встигло припекти землю, або ввечері.
Довкола на галявині, де жило сонечко, росло безліч великих жовтих квітів. Малюк так любив ними ласувати.
Та одного разу він помітив, що з кожним днем квітів стає все менше, а замість них з'являються якісь незрозумілі кульки.