Ох, цей найстарший гном!
Він просто переживав за своїх братів, тому і бурчав постійно. Коли Лінивець, наприклад, лежав у час, поки всі займались господарством, а Бешкетник розбив чергову тарілку, або коли Нечупара черговий раз обходив ванну кімнату десятою дорогою, чи Прожора одним махом з'їв усе, що мало бути на обід братам.
Невже не було чого буркотіти?
От і Боркотун так думав.

Яким великим витівником був цей бешкетник!
Ну й дня не проходило, щоб він чогось не вдіяв. І не тому, що він хотів щось розбити, перевернути чи зламати.
Просто у Бешкетника було дуже багато енергії. І ніхто не знав, що з нею робити.
Ось так і виходило: відправлять брати його мити посуд, а Бешкетник обов'язково тарілку чи чашку розіб'є.

Ще один брат-гном називався Пихатий. Це тому, що він собою сильно пишався і ходив постійно з задертим носом.
Саме тому він і не виходив з дому, щоб не перечепитися ніде, бо й очі у нього вгору підняті.
Та одного разу, коли всі гноми брати вибралися на пікнік, щоб на свіжому повітрі поласувати ягодами, Пихатому довелося також йти.

Наступного дня до Сонечки у гості зібралися вже кілька шматочків пластиліну.
Щоб розсмішити дівчинку, вони спочатку склалися в гарний потяг.
У нього був синій паровозик і жовтий, червоний та зелений вагончики.
Маленький поїзд так сподобався крихітці, що вона довго спостерігала, як він їздить по столі. Аж поки не пригадала, що потяг має їздити на колії. А її ж не було!