У далекій Африці, де сонечко світить особливо яскраво, а взимку немає снігу, жила маленька жирафа.
І було у неї одне бажання - вирости великою-великою.
Мама їй говорила, що для цього треба гарно їсти і добре спати.
Але дощі в Африці - рідкість, тому трава там не соковита і несмачна. А як таке можна їсти? Ще й багато!
Та й спати не цікаво, коли такі ж малі жирафи граються довкола!

Тетянка все більше підростала.
А на вулиці ставало все тепліше.
І от, коли одного сонячного дня дівчинка з мамою пішли на прогулянку, маленька побачила справжнє диво - запрацював фонтан.
У цьому фонтані водичка наче розливалась по тарілочках, потік був маленьким, і в ньому чудово милися дитячі ручки.
- Мочи тільки пальчики, інакше рукави будуть мокрі, - наказувала матуся.

Далеко-далеко у синьому морі, де безмежні води купають в собі сонечко, глибоко-глибоко народився малесенький кит.
Але він дуже сильно боявся випливати на поверхню води.
А кити ж інакше дихати не можуть.
Спочатку малюк навіть не намагався виплисти з води, мама ділилась повітрям з ним.
Але з часом китеня підросло, а випливати все таки боялось.

Ігорчик був зовсім маленьким хлопчиком.
Він навіть ходити не так давно почав.
От тільки була у нього проблема.
Коли мама починала малюка одягати, як маленькі пальчики починали плутатися й губитись.
Тому й не любив Ігорчик одягатися.
І як не просила його матуся, щоб він одягнувся, хлопчик вивертався і втікав.
Хоча хлопчик сильно любив гуляти.

У однієї хорошої маленької дівчинки було сильно неслухняне волоссячко.
Дівчинка Маринка була ще досить маленькою, тому її волосся щодня розчісувала матуся.
От тільки волосини сильно любили гратися між собою у плутанки. І, як тільки гребінець покладеться в шухлядку, як вони вже заплутаються.
- Треба вже мити голову, - казала мама.