Одного разу, коли Крапка продовжував досліджувати ліс, на одній галявині він побачив одне дивне дерево. Поміж зелених листочків на ньому були жовтенькі літачки.
Що це за диво? - подумала комашка. - Для чого вони?
Сонечко оглядало літачки зі всіх боків, але вони міцно тримались за гілку.

Неподалік галявини, де жив Крапка був ліс. Такий старий, що частина дерев у ньому вже повсихала. Але лісові мешканці не хотіли покидати свої домівки.
Через кілька днів, коли Крапка вже добре літав, він вирішив подивитися на ліс, бо його друзі-мурашки багато розповідали.
Малюк прокинувся рано-вранці, умився краплинкою роси, яка наче зависла над листком, що слугував сонечку за ліжко, і полетів.

Того ж вечора, коли сонечко Крапка вперше літав, після обіду він попрямував зі своїм друзями мурашками шукати щось смачненьке на галявині.
Не встигли вони пройти повз дві чи три травинки, як прямо перед малюком з'явилось щось велике і зелене з дивними зігнутими лапками.
- Не заважай, - промовив незваний гість і, зігнувши лапки ще сильніше, зник кудись.

Мама з татком уже кілька днів готували дівчинку до приходу свята.
Розповідали їй, що всі будуть їсти пасочку і бити викрашені яєчка. А ще матуся говорила, що Тетянка допомагатиме яйця малювати.
І от прийшла субота. Дівчинка з батьками завітали в гості до бабусі, яка саме пекла паску. Маленька разом з бабусею спостерігала за випіканням.

Одного року, навесні, коли сонечко вже достатньо пригрівало землю, а всякі жучки просиналися від сплячки, у сімейства корівок народилось маленьке жученя. І було воно таким крихітним, що на його крильцях не помістилось більше однієї крапки. Тому його так і назвали - Крапкою. Крапка був дуже товариським жучком.