Зима закінчилась.
І одного дня, коли Тетянка пішла на прогулянку, вона не помітила на землі снігу. На його місці були маленькі калюжки.
А через кілька днів дівчинку щось вранці розбудило. Коли вона відкрила сонні оченята, то почула, як за вікном співає пташка.
"Так гарно," - подумала маленька. Вона ж не чула пташиного співу з осені.
Та й сонечко вже нарешті пригрівало у віконце.

Жила якось на світі дівчинка Соня.
І Соня було не тільки іменем, а й головною рисою характеру цієї дівчинки.
Вона могла спати і вдень і вночі. Взагалі могла не вставати з ліжка, якби не їжа.
Та одного разу до неї в гості приїхали дві старші двоюрідні сестрички.
От мама і розбудила Соню вранці:
- Йди, познайомся з Юлею і Танею.

Одним теплим літнім ранком край стежини серед поля зустрілися черв'ячок, багатоніжка і равлик.
Сонечко якраз підійнялось з-за обрію, і на траві довкола блищала роса.
Товариші задумали поснідати. І всі однією травинкою.
Так як черв'ячок полюбляв корінчики, то він і вирушив до травинки під землею.
Листочки привернули увагу багатоніжки і вона швиденько побігла туди.

Ох, цей найстарший гном!
Він просто переживав за своїх братів, тому і бурчав постійно. Коли Лінивець, наприклад, лежав у час, поки всі займались господарством, а Бешкетник розбив чергову тарілку, або коли Нечупара черговий раз обходив ванну кімнату десятою дорогою, чи Прожора одним махом з'їв усе, що мало бути на обід братам.
Невже не було чого буркотіти?
От і Боркотун так думав.

Яким великим витівником був цей бешкетник!
Ну й дня не проходило, щоб він чогось не вдіяв. І не тому, що він хотів щось розбити, перевернути чи зламати.
Просто у Бешкетника було дуже багато енергії. І ніхто не знав, що з нею робити.
Ось так і виходило: відправлять брати його мити посуд, а Бешкетник обов'язково тарілку чи чашку розіб'є.