У одного маленького хлопчика була одна проблема.
Як тільки приходив вечір, і пора була лягати у ліжечко, коли малюк солодко позіхав, його оченята відмовлялися закриватись.
Тут ось у чому була річ: дитяче ліжечко стояло біля самого вікна, а фіранка була нещільною.
А ввечері на небі відбувається стільки цікавого.
Тим більше, що й гілки сусіднього дерева доросли майже до вікна.

У одному великому лісі був всього лише один струмочок.
Джерельце витікало з невеличкого пагорба на одній з лісових галявин, а потім текло майже через цілий ліс.
На тому пагорбі, звідки било джерельце, ріс величезний дуб. Він і захищав маленький струмочок від пекучого літнього сонця.
Але, от біда, з кожним роком дерево сохло все більше. Тінь його ставала меншою і джерельце також.

Мама-сонечко казала, що вже наступило літо.
А влітку у лісі і на галявинах багато ягід.
От Крапка й вирушив на пошуки тих самих ягід.
Матуся ж забула попередити, що ягоди достигають по різному.
Та малюк все ж знайшов чим поласувати.

Вчора до Оленки у гості приходила бабуся.
Вона принесла онучці подарунок. Але мама не дозволила його відкрити - був вечір, пора спати лягати.
А сьогодні ж вихідний, у садочок іти не треба!
Тому дівчинка, щойно прокинувшись, кинулась до вітальні, де на столику лежав її подарунок.
Коли упаковка була знята, радості не було меж - бабця принесла кольоровий папір і картон.

Цього разу сонечка Крапка долетів аж до дальнього кінця лісу. Саме туди, де протікала річка.
Сонце до цього часу встигло піднятися досить високо, щоб мати змогу викупатися в прохолодній воді.
Саме це і побачив спочатку маленький Крапка. І вода так блищала, що сонечко навіть не бачило нічого довкола.
Але, коли він підлетів до самої річки, то побачив себе.