Земля, господарюючи на землі, добре працювала.
Молода господиня і лід на водоймах розтопила, і матінку-землю дощами напоїла, щоб трава зазеленіла. Прикрасила дерева і кущі листочками, одягла на них квіткові віночки...
Ну зовсім до приходу брата Літа підготувалась.
А,щоб він поспішив, ще й Грім з Блискавкою за послів додому відправила.

У місті, де проживали частини слова, а мешканці носили одяг з відповідними знаками, одного разу сталось непередбачене - всі знаки на футболках і светрах помінялись. Та ще й зовсім незрозуміло.
Префікс Пре став коренем, а префікс З закінченням.
І тут розпочалось.
Коли хтось хотів написати слово "Безталанний", виходило "Нбезийталан", а "побачив" перетворилось у "ивпобач".

Якось, коли в Оленки було день народження, їй подарували багато-багато солодощів.
Але матуся забула їх забрати, тому всі шоколадки і цукерки залишилися в дитячій кімнаті.
Дівчинка, як тільки пішли гості, а мама зайнялась прибиранням, сіла перед пакунками...
Зовсім скоро перед маленькою ласункою була ціла гора обгорток.
Оленка зібрала їх і понесла до смітника.

Якось у Мовній країні мало бути велике свято - День народження Абетки.
Всі літери дуже цим пишались, тому й готувалися до нього задовго.
У місті поставили великий пам'ятник, на якому красувались всі літери. Біля нього, у парку, розбили клумби-літери. Звисока вони нагадували велетенську абетку.

Одного разу, коли Оленка ще солодко спала (була субота, тому дівчинка не мала йти в садочок), мама на базарі купила їй гарненькі черевички.
Коли дівчинка прокинулась, біля ліжечка красувались пара жовтеньких черевичків з квіточками і метеликами.
- Мамочко, які ж вони гарні! - вигукнула маленька.
- Але доглядати за ними ти будеш сама, - відповіла матуся.