У одному невеличкому містечку, на самій околиці, де людей було мало, а повітря щоранку наповнювалось запахом свіжоспечених булочок, жила у гарненькому будиночку справжня чарівниця.
Ця добра жіночка з чарівною паличкою намагалась всім допомогти, тому її страшенно любили сусіди.
Та й будиночок у неї був чарівний.

У маленькому містечку, де був великий і гарний парк, а ще безліч магазинів, і по дорозі там їздило багато машин, жив хлопчик.
Збоку могло здатися, що це звичайний хлопчик. Його коліна часто бували розбиті, на ногах були синці.
"Та у всіх вони є!" - подумаєте ви.
Але це не так.
Микола, так звали хлопчика, був страшенно неуважним. Він оббивав навіть вдома всі пороги та кути.

Одного осіннього ранку, коли дерева вже майже втратили листя, а руді білочки, що жили у міському парку саме вийшли на пошуки їжі, якась пташка рознесла новину:
- До нас гості! Йде так багато людей. І гостинці несуть.
"Знову здурять. Прийшли з пустими руками. Так їм ще й попозуй," - подумала одна руденька, гріючись у власному дуплі.

У блакитному озері, що ховалось в затишку зеленого лісу жило багато рибок.
Бички, карасі і плотва спокійно вживалися між собою.
А на дні у сонячні дні вилізали погрітися раки.
Ввечері ж було далеко чути жаб'ячий концерт.

Одного ранку господиня була надто метушлива. Вже з самого ранку в оселі прибиралось, чистилось, милось, а з кухні чулися смачні запахи.
"Сьогодні чимось смачним поласую", - подумала киця, прямуючи на кухню.
- Ти куди, пустунко?! - суворо спитала жінка.
Маркіза неохоче пішла до кімнати.
Лисичка саме складала свої іграшки.
"Треба їй допомогти."
Кицька погнала м'ячик до дитячої кімнати.