У місті, де проживали частини слова, а мешканці носили одяг з відповідними знаками, одного разу сталось непередбачене - всі знаки на футболках і светрах помінялись. Та ще й зовсім незрозуміло.
Префікс Пре став коренем, а префікс З закінченням.
І тут розпочалось.
Коли хтось хотів написати слово "Безталанний", виходило "Нбезийталан", а "побачив" перетворилось у "ивпобач".

Якось, коли в Оленки було день народження, їй подарували багато-багато солодощів.
Але матуся забула їх забрати, тому всі шоколадки і цукерки залишилися в дитячій кімнаті.
Дівчинка, як тільки пішли гості, а мама зайнялась прибиранням, сіла перед пакунками...
Зовсім скоро перед маленькою ласункою була ціла гора обгорток.
Оленка зібрала їх і понесла до смітника.

Якось у Мовній країні мало бути велике свято - День народження Абетки.
Всі літери дуже цим пишались, тому й готувалися до нього задовго.
У місті поставили великий пам'ятник, на якому красувались всі літери. Біля нього, у парку, розбили клумби-літери. Звисока вони нагадували велетенську абетку.

Одного разу, коли Оленка ще солодко спала (була субота, тому дівчинка не мала йти в садочок), мама на базарі купила їй гарненькі черевички.
Коли дівчинка прокинулась, біля ліжечка красувались пара жовтеньких черевичків з квіточками і метеликами.
- Мамочко, які ж вони гарні! - вигукнула маленька.
- Але доглядати за ними ти будеш сама, - відповіла матуся.

Крайчик неба став потрохи світлішати. Він вкрився легкою рожевою пелюшкою, наче ще до сих пір не хотів прокидатися.
Перший промінчик сонечка виглянув з-за горизонту, розбудивши рожево-мрійливе небо.
Малюк пробігся по хмаринці, опустився на землю і почав милуватися собою у крапельці роси на павутинці.
Тільки таке поблискування розбудило павучка. У нього ж стільки планів на сьогоднішній день.