Вже кілька днів у коморі так смачно пахло.
Мама-мишка казала, що наближаються великі і довгі свята, тому господиня готувала багато смачних страв.
Білячок навіть вночі спати не міг - запахи були такими апетитними, так манили малюка за собою, що він не втримався.
Була ніч. У вікно комори зазирав місяць. Він навіть нахмурився, як побачив біле мишеня, що бігало довкола мисок з наїдками.

У нірці за коморою одного старого будинку жило сімейство сіреньких мишей.
Господар дому був чоловіком добрим, тому, хоч і мав кота, тримав його на вулиці, мишоловок для сіреньких не ставив. Але й сиром не годував.
Так ось. Нещодавно у нірці з'явилось ще одне мишеня. Його шерсть була чомусь білою-білою, а носик - дуже довгим.

Одного разу чарівниця поклала до холодильника воду у банці.
Всі продукти цікавилися лише для чого.
Молоко переживало, щоб господиня не почала ввечері пити просту холодну воду, адже від цього може заболіти горло.
Шинка боялась, щоб вода не розлилась, бо вона від цього перестане бути такою смачною.
Сир думав, що воду поклали для того, щоб він не тверднув.

Була пізня зимова ніч.
Перед святом хмаринки щедро посипали земля сріблястим снігом, а морозець старався, щоб його малюнки на шибках були неперевершеними.
В теплих оселях люди вбирали ялинки дощиком та різнобарвними кульками, клали на стіл цукерки і мандарини.
І в кожне вікно заглядали діти. Всі чекали його.

Колись давно холодильник, що стоїть у кухні чарівниці був звичайним. Він не вмів ні говорити, ні самостійно відчиняти двері.
Саме тоді господиня Чарівної кухні багато подорожувала, тому, коли бувала вдома, відчиняла холодильник, не дивлячись діставала звідти продукти, махала чарівною паличкою...
І обід незабаром виникав на столі перед нею.