У одному теплому морі, біля самого дна, жила сім'я восьминогів.
І був там малесенький восьминіг,який тільки недавно народився.
Спочатку він лише лежав і перебирав ніжками.
"Як їх багато! І навіщо вони?!" - думав малюк.
Трохи пізніше він спробував звестися на ноги, але вони були такими незграбними,що восьминіг-крихітка впав і розплакався.
- Що трапилось? - схвилювалась мама.

Молодша сестра Весна поспішала, щоб змінити Зиму на землі.
Цього року біла володарка снігів особливо лютувала: насилала на землю хуртовини за хуртовиною, а її помічники Холодний Вітер і Мороз теж працювали багато - перший знімав дахи з будинків і перевертав дерева, а другий заморозив навіть швидкі гірські річки.
Тому Весна хотіла порадувати людей.
Вона всміхнулась землі лагідним сонечком.

Почалась зима.
Маленький Павлик сидів перед віконцем і дивився, як падає перший сніг.
Завтра вони з мамою підуть гуляти.
А зараз вже пора пити молочко і лягати спати.
Хлопчик зустрічав сонечко посмішкою.
- Мамо, пішли гуляти! - закричав малюк.
- Ти тільки прокинувся. Ще треба вмитися і поснідати, - лагідно відповіла матуся, обіймаючи синочка.

Ставало все холодніше. Добре, що лісовичок з ведмедиком восени пічку побудували в хатинці: кинеш туди гілочок, і тепленько всю ніч.
Білошийка вже спав.
А охоронцю лісу так його бракувало.
Навіть Водяник дрімав - вода на озері за ніч навіть підмерзала.
"Ну все, пора вставати!" - сказав лісовичок.
У хатинці було трохи прохолодно, тому господар дозволив собі ще хвилинку поніжитися в ліжечку.

Тепер Боровичок мав багато справ.
Сильний осінній вітер то тут то там ламав гілки. Листя, що опадало з дерев, могло забруднити джерельця.
Та ще й осінь була вередливою і любила поплакати дощами. Навіть вода у озері піднялась.
Але Водяник цьому не радів. Він допоміг лісовичку розчистити крихітну річечку, яка несла води з лісового озерця до величезної ріки.