Маленького кораблика Ярослав назвав Вдалим.
Деколи хлопчик пускав його у ванній поплавати, а, щоб Вдалий рухався, дмухав на вітрило.
Як ці ігри подобались обом!
Кораблик щовечора мріяв про прихід весни і річку.
Одного ранку малюк помітив, що снігу за вікном явно зменшилось.
Через кілька днів і калюжі повисихали, до сонечко щодня усміхалось яскравіше.

На великому-великому заводі зробили зовсім маленького кораблика. Більші кораблі над ним жартували:
- І куди ти попливеш, такий малий? Простоїш десь на поличці.
Але маленький кораблик мріяв про ВЕЛИКЕ плавання.
Через кілька днів його забрали. Всі великі кораблі дивувались:
- Ми тут так довго стоїмо, а нашого маленького товариша так швидко забрали.

Тетянка так виросла!
Вона вже ходила у садочок. Там було так весело. Разом з дітками вони малювали і танцювали, читали казки та вивчали віршики.
Матуся налюбуватися не могла своєю Тетянкою.
Одного разу, коли дівчинка прийшла в садочок, всі хлопчики дружньо вітали їх зі святом.
Ввечері крихітка запитала матусю:
- А яке свято?

Глибоко-глибоко в морі, де майже не видно сонечка у печері жила акула.
І була вона самою звичайною: полюбляла рибку, тому часто плавала полювати.
Та одного разу сталася неприємність: маленька рибка, втікаючи від хижака запливла у пусту мушлю.
Акула ж так розігналась, що вдарила мушлю, вона розкололась, і шматочок застряг між зубами.

У синьому-синьому морі поблизу берега жили дельфіни.
Неподалік на березі було невеличке рибацьке селище.
Дельфіни разом з людьми виходили в море рибалити.
У одного рибалки був маленький син. Малюк страшенно любив море але тато його не брав з собою.
Тому одного разу хлопчик побіг за татом до човна, заліз туди і сховався під сіткою.
Рибак взяв усе потрібне, і човен виршив у море.