Одного разу на головному вокзалі з'явився новий поїзд. Паротяг до нього був яскравого червоного кольору, а пасажирські вагони виблискували весняною зеленню.
Нового потяга відразу ж поставили на найдовший маршрут, чим червоний паротяг дуже пишався.
Але він так боявся запізнитись, що вирушив від вокзалу на кілька хвилин раніше.
А на пероні так і залишились стояти пасажири.

Того дня, коли Ярослав з Вдалим і татом зібралися на річку був напрочуд сонячний день.
Тому кораблик радів майбутній прогулянці.
І ось буквально через годинку вони всі були вже на березі річки.
Та тільки Вдалого спустили на воду, як піднявся дуже сильний вітер. Він підхопив маленького вітрильника, і поніс по хвильках.

"Як добре було спати у мами під боком", - думала маленька Яночка.
Але сьогодні її переселили в іншу кімнату. Януся ще не вміла розмовляти, але так радісно сміялась, побачивши стіни з намальованими ведмежатами і їжачками, що батьки зрозуміли: кімната їй сподобалась.
Але тільки на вулиці почали збиратися сутінки, як маленька прибігла у спальню до мами і тата.

Жила у лісі сорока. Вона вважала себе дуже привабливою, тому часто дивилася в річці на своє зображення. А, коли літала у містечко неподалік, видивлялась себе у блискучих речах.
Лісові мешканці зробили її поштаркою, бо стільки новин, як сорока, ніхто більше не знав. Та й літала вона швидко.
Та от біда, іноді, коли у сороки не було ніяких новин, вона їх просто вигадувала.