У далекій Австралії, де тепле літнє сонечко світить тоді, коли у нас йде білий пухнастий сніг, живуть цікаві звірята, які вміють високо-високо стрибати.
Але був серед них малюк-кенгурятко, який взагалі ніколи не стрибав.
Просто одного разу маленький випав з маминої кишені. Його ледь-ледь встигли впіймати.

Одного сонячного дня в аеропорту з'явився новий літачок.
Він був зовсім невеличким.
А ще сильно боявся літати, бо ще ніколи цього не робив.
Літачку здавалось, що небо дуже високе, сонечко його спече, а вітер підхопить і віднесе ну дуже далеко від дому.
Та найбільше літачок боявся грози. Грім і блискавку він побачив, як вперше розплющив очі.

У одному автопарку серед великого міста жив гарненький жовтенький автобус.
Він був дуже старанний: прокидався разом з сонцем, і до самого заходу розвозив пасажирів.
Тому й друзів у автопарку у жовтенького автобуса не було, бо коли він прокидався, усі ще спали, а ввечері він був надто втомлений, щоб з кимось розмовляти.
Але одного разу біля зупинки жовтенький автобус почув:

Якось влітку, коли лісових фей зовсім замучила спека, вони вирішили влаштувати вихідні і полетіти відпочити до моря.
Тим паче, що вони дуже давно не бачили водну фею. Тільки знали з листів, що тепер поруч з нею живе пісочна фея.
Любов, Доброта, Мудрість і Посмішка швиденько зібрали свої речі, і вирушили у подорож.

У одного господаря була нова і гарна машина.
Вона жила у великому гаражі, і з нетерпінням чекала на свого водія.
Той гарно за нею доглядав: мив, полірував і вчасно ремонтував.
Та господар почав хворіти. Тому в гараж навідувався все рідше. Та й машина вже покрилась пилом, її механізми застоялись...
Бідна машина дуже сумувала, а господаря не було. І не було.
Тоді машина образилась: