"Як добре було спати у мами під боком", - думала маленька Яночка.
Але сьогодні її переселили в іншу кімнату. Януся ще не вміла розмовляти, але так радісно сміялась, побачивши стіни з намальованими ведмежатами і їжачками, що батьки зрозуміли: кімната їй сподобалась.
Але тільки на вулиці почали збиратися сутінки, як маленька прибігла у спальню до мами і тата.

Жила у лісі сорока. Вона вважала себе дуже привабливою, тому часто дивилася в річці на своє зображення. А, коли літала у містечко неподалік, видивлялась себе у блискучих речах.
Лісові мешканці зробили її поштаркою, бо стільки новин, як сорока, ніхто більше не знав. Та й літала вона швидко.
Та от біда, іноді, коли у сороки не було ніяких новин, вона їх просто вигадувала.

На вулиці вже буяла весна, вкривши землю зеленою травичкою, а дерева молодим листям.
Одного погожого ранку мама запропонувала поїхати на дачу.
"Ну все, купання відміняється," - подумав Вдалий.
- Ура, підемо на озеро! - закричав радісно Ярослав.
Всі почали збиратися у подорож. Хлопчик взяв кораблик, вантажну машину і м'ячик.
Татусь приготував усе для риболовлі.
А мама склала решту.

Ставало все тепліше. Ярослав з татом часто купали кораблик у річці, і Вдалий перестав боятися холодної води. А, може, вона стала теплішою.
Знову наближались вихідні, а це значило, що завтра буде ще одне плавання.
Тільки наступного ранку небо було дуже пасмурним.. Крізь сірі хмари не пробивалось жодного промінчика, тому плавання вирішили відмінити.