У Зими був вірний помічник - Мороз.
Це не той, що носить дітям подарунки на Новий Рік - старенького біла Зима давно відправила на відпочинок, взявши замість нього на службу онука.
А той молодий та й ледачий: то забуде річку кригою скувати чи інеєм дерева вкрити, або й шибки на вікнах розмалювати.
Зима кілька днів терпіла, а потім каже:

Одного ранку в чарівниці було дуже багато справ, адже стільком людям потрібна її допомога.
Господиня лише вранці забігла на кухню, побажала приготувати на обід смачного борщика.
Якраз у каструлю стрибнула смажена цибулька з бурячком і морквою, як чарівниця змушена була піти комусь на допомогу.
Так плита залишилась увімкнута, а на ній весело кипіла каструля з борщиком.

У одному невеличкому містечку, на самій околиці, де людей було мало, а повітря щоранку наповнювалось запахом свіжоспечених булочок, жила у гарненькому будиночку справжня чарівниця.
Ця добра жіночка з чарівною паличкою намагалась всім допомогти, тому її страшенно любили сусіди.
Та й будиночок у неї був чарівний.

У маленькому містечку, де був великий і гарний парк, а ще безліч магазинів, і по дорозі там їздило багато машин, жив хлопчик.
Збоку могло здатися, що це звичайний хлопчик. Його коліна часто бували розбиті, на ногах були синці.
"Та у всіх вони є!" - подумаєте ви.
Але це не так.
Микола, так звали хлопчика, був страшенно неуважним. Він оббивав навіть вдома всі пороги та кути.

Одного осіннього ранку, коли дерева вже майже втратили листя, а руді білочки, що жили у міському парку саме вийшли на пошуки їжі, якась пташка рознесла новину:
- До нас гості! Йде так багато людей. І гостинці несуть.
"Знову здурять. Прийшли з пустими руками. Так їм ще й попозуй," - подумала одна руденька, гріючись у власному дуплі.