Біла зима вже відступила.
На деревах з'явилися бруньки, а з-під маленьких клаптиків снігу виглянули перші паростки зеленої травички.
І галявину біля джерела вкрили проліски.
Роботи зараз було не так багато, тому Мудрість одного ранку, коли привітне сонечко тільки розпочало будити землю,запропонувала сестрам якось вибратися на поле.

У малого Юрчика вже зібралось стільки машинок, що у гараж під шафою вони вже просто не вміщувались.
Тому хлопчик всі свої маленькі машинки, а їх зібралося вже більше тридцяти, поскладав у коробку.
Машинки спочатку зацікавились новим місцем, але коли хлопчик на нижні почав складати ще й зверху, трохи захвилювались:

У той же вечір, як лісовичок перебрався до лісу, він пішов шукати воду.
Мало того, що потрібно вмиватися, підтримувати чистоту в будиночку, то Боровичок ще й любив компоти варити. А без води - ніяк.
Новий охоронець лісу взяв невеличке дерев'яне відерце, яке змайстрував нещодавно, і пішов на пошуки.

Серед великих Карпатських гір був затишний і тихий ліс, де весело дзюрчали кілька маленьких струмочків, які утворювали невеличке озерце, на соснах постукували дятли, а в дуплах вели господарство білочки, де біля коріння дерев були помешкання їжачків, а у нірках жили сірі вухаті зайці.

Маленьке мишеня сиділо знову у нірці.
До комори зачастив кіт Рудько. Господиня залишила тут глечик із сметаною, а двері рудий хитрун вже давно навчився відчиняти.
Тільки, от біда, Рудькова голова не пролазить до глечика. Та й язик не такий довгий.
А запах. Цей аромат наче запрошує кота підійти ближче і посмакувати.