Крайчик неба став потрохи світлішати. Він вкрився легкою рожевою пелюшкою, наче ще до сих пір не хотів прокидатися.
Перший промінчик сонечка виглянув з-за горизонту, розбудивши рожево-мрійливе небо.
Малюк пробігся по хмаринці, опустився на землю і почав милуватися собою у крапельці роси на павутинці.
Тільки таке поблискування розбудило павучка. У нього ж стільки планів на сьогоднішній день.

У столиці Мовної країни жили літери. А називалося місто - Абетка.
Голосних літер було менше, ніж приголосних, тому вони жили ближче до центру міста.
Приголосні - дзвінкі і глухі, шиплячі і носові жили трішечки далі.
Дзвінкі і глухі літери, що мали пару, влаштувались повз дорогу. Б навпроти П, З через дорогу від С...

Сусідкою країни Математики була Мова.
Та вона була набагато більшою за сусідню. Тут було безліч міст і містечок.
Найголовнішими і найпочеснішими мешканцями, що проживали в столиці були літери. І, хоча на урочистих заходах вони й ходили по порядку, як в абетці, та ніколи ніяка літера не хотіла замінити А чи Я на першому й останньому місцях.

Якось в Африці під великим деревом народилось маленьке левеня. Воно було зовсім крихітне. І злякалось всього: все ж таке велике.
Коли Лео підріс (а левеня так назвали), він не перестав боятися всього.
Він боявся і мавп, які стрибали над його головою, і бегемотів з їхніми велетенськими пащами, і слонів, які мали такі величезні бивні. Навіть пташок, що літали вгорі, боялось левеня.

Наступного дня Лисичка виглядала дуже веселою.
Спочатку вона кілька разів злякала Маркізу, а та через хвильку вирішила погратися з дівчинкою у хованки. Як тільки Леся побіжить, сіренька пустунка сховається з одного боку дивану, швиденько його ззаду оббіжить і підглядає, чи не біжить маленька до неї, чи не бачить кицю свою.