Цуцик Рей приїхав у гості. Якраз була глибока ніч, тому малюк відразу ліг спати.
А наступного ранку, коли малюк прокинувся, випив свіженького молока, пожував всі домашні тапочки, які знайшов у коридорі, Рей почав проситися на вулицю.
Господиня не заперечувала – її маленька онучка також йшла гуляти.
З неба їм привітно усміхалось сонечко, лагідно виблискуючи на листочках дерев краплинами роси.

Жили у великому зеленому лісі на могутньому дубі, де росло багато жолудів, у маленькому будиночку жили феї.
Ці сестрички вміли літати. За їхніми спинами росли невеликі прозорі крильця. І в кожної феї на крильцях був візерунок. Єдиний і неповторний.
У феї Посмішки на крильцях були дві крихітні посмішки.

Серед великої пустелі в далекій Африці був тихий оазис - місце, де було невелике озерце і свіжа травичка. Навіть кілька пальм росло довкола.
Але про це місце ніхто не знав.
Тому ця історія розпочалась далеко від соковитої трави і чистого озерця.

У малесенькому містечку, що загубилось серед безкрайнього лісу, у будинку, який, здавалось, дахом торкався неба жила одна дуже хороша жінка.
Та, от диво, у такої хорошої людини була дуже неслухняна дочка. А звали дівчинку Варварою.

На одному дуже високому дереві поблизу африканських джунглів жили дві маленькі мавпочки.
І хотіли вони дуже сильно навчитися рахувати.