Одного холодного осіннього ранку, коли все небо було затягнуто сивими хмарами і тихо накрапав дощ, лісові феї влаштували собі чаювання.
Тим більше, що всі їхні дзвоники-виклики мовчали.
Та не встигли сестри з'їсти і по шматочку солоденького яблучного пирога, що спекла Мудрість, як у вхідні двері постукали.
Коли Доброта відчинила, на порозі стояли дві маленькі феї.

Маленьку кицю Маркізу щойно принесли до нового дому.
До цього вона ніколи не розлучалась з матусею. Маленькій стало так сумно, що, коли господарі полягали спати, Маркіза гірко заплакала. Тут так сумно. Немає і братиків, з якими кішечка любила гратися, і мами, що ніжно облизувала всіх кошенят, коли ті лягали спати.
Навіть молока не хотілось.

Ви знаєте, що страуси люблять ховати голову в пісок?
Вони навіть так спати можуть.
Та одного разу з'явився страус, який не хотів цього робити.
- А навіщо? запитував він у батьків і родичів.
Ті лише розгублено дивились на дивака.
- Так прийнято. Так можна уникнути небезпеки, - лунала звідусіль відповідь.
Та страус продовжував всіх дивувати:

На великій річці Ніл жив крокодил Нел.
Але він відрізнявся від своїх родичів тим, що не їв ні птахів, ні тварин. А полюбляв банани.
Тому й товаришував з мавпами, які ділилися з Нелом цими фруктами. Самому ж крокодилу на високу пальму не залізти.
Дуже рідко до Нела прилітав великий папуга, що знав людську мову. Він розповідав крокодилу багато цікавого.

Одного дня сорока, що була лісовою листоношею, принесла на крилах телеграму для фей.Ті неймовірно зраділи, бо дуже рідко отримували телеграми.
- Читай швидше, - просили сестри Мудрість.
Та розгорнула листок:
- Дорогі лісові феї, запрошую вас в гості. Ваша Зубна Фея.
- Ой, я так довго не бачила нашу подругу! - крикнула на радощах Доброта.